Я трохи не розумію, це йде як продовження до "Без крові"?
Про яке продовження мова?)) Це той же проєкт, який має дві версії назви - корейську та англомовну. Під постером зазначено🍜🍳.
Зрозуміла, та на другій сторінці сайту також є ця ж дорама, але з іншою версією назви. Хіба що, дві різні команди переклад почали створювати 🤔
Так і є). За переклад також взялась інша команда "Чорний верес". Вони взяли саме англомовну версію назви серіалу. На тому сайті, де вони публікують так само вказані дві назви. Просто основну назву напевно взяли іншу, щоб не плуталось де чій переклад або просто так захотіли. Я не вкурсі хто перший почав перекладати, але першим побачив озвучений трейлер від "Чорного вересу". По-різному буває, хтось бере за основну корейську назву, хтось англомовну адаптацію).
Спеціальна доставка - південнокорейський кримінальний бойовик про дівчину з крутими водійськими навичками, яку зіграла Пак Со Дам, відома усім за роллю у фільмі "Паразити.
Головна героїня, на ім'я Чан Ин Ха працює на автозвалищі, що являється прикриттям для її справжньої сфери зайнятості. Насправді ж у її боса підпільна організація, що спеціалізується на доставці особливого характеру, де Ин Ха виконує роль водія. Дівчина береться за будь-яку справу від транспортування небезпечних вантажів до перевезення всіляких кримінальних елементів чи людей, які тікають від цих "елементів". За кермом вона, ніби вдома, тому завжди виконуючи свою роботу бездоганно, але цього разу щось пішло не по плану.
Чан Ин Ха хоробра, хоче здаватись байдужою, холоднокровною, але з часом ми бачимо прояви емоцій, які, можливо, були не в активній фазі, через отриманий травматичний досвід. Попри минуле, яке ми дізнаємось ближче під кінець сюжету, їй не притаманний образ проблемної жінки, яка діє за стереотипами, а є надзвичайно прямолінійною. Але це вплинуло на її спосіб життя, бо на початку фільму завдяки деяким сценам ми розуміємо, що вона самітник та живе з котом.
Ин Ха не проявляє якихось материнських інстинктів у сценах з малим Кім Со Воном, що є не стереотипно та логічно. Ну справді хто їй той малий? Вона взаємодіє з ним, так само як і будь-який чоловічий персонаж у такій ситуації, що виглядає реалістично. Жінки не підбирають на вулиці дітей, наче котів, бо у них материнські інстинкти.Її намагання допомогти йому це просто здоровий глузд нормальної, доброї людини. Зрозуміло, що з часом виникне прив'язаність, але це з часом, що є також логічним.
У бойових сценах відсутня ідеалізація героїні зображаючи її як звичайну людину, якій важко, боляче, у неї подряпини, синці їй потрібен відпочинок. В одній зі сцен після запеклого поєдинку та погоні вона втрачає свідомість, що додає реалізму та посилює відчуття небезпеки.
Боротьба за життя вимагає більше фізичних сил, енергії, організм отримує стрес, а ще ж треба врятувати не тільки себе, додайте сюди відсутність сну останніми днями, це вам не спаринг десь у безпеці у якомусь залі.
Пак Со Дам прекрасна в цій ролі, випромінює магнетизм та харизму. Можливо це прозвучить тупо, але її класична азійська зовнішність приковує до екрана.
Фільм мені сподобався. Відразу з перших секунд налаштовує на бадьорий перегляд. Він драйвовий, красивий, якісна операторська робота та монтаж. Хороше освітлення, а колірна гама гармонійно й круто створює атмосферу картини. Цей фільм є поєднанням бойовика, драми й трішки трилеру. Якщо чесно я не знаю як виміряти його, трішки чи не трішки, але характерні властивості притаманні цьому жанру є. Екшн сцени можливо не кожних 5 секунд, але динамічні, добре поставлені та зняті, мені сподобалось. Прикольний саундтрек, головна тема в такому собі стилі 80-х.
Не нудно. Історія має свій невимушений, неспішний темп. Це не гостросюжетний бойовик, де мають бути атракціони та трюки.
Не затягнуто. Всього 6 серій, більшість з яких по 46 хв. Кожна серія це нова сходинка, що наближає до фіналу. Сюжет рухається, нова серія, новий розвиток подій. Історія має чіткий розвиток, кульмінацію та кінець. Затягнуто - це коли епізоди топчуться на місці.
Не дурне.
Про "беземоційність" головної героїні. Спочатку треба поцікавитись, що таке емоції. Існує багато емоцій. Емоції тут були саме ті, які треба для цього персонажа. Який персонаж задумувався в сценерії, таким його і зобразили.
Що до чого і з чим то їсти?
Сценаристами "Пульґасаля" були ті, хто написали сценарій до 16 серійної драми "The Guest" (2018), яка мені сподобалась і яку я рекомендую до перегляду, але тут не так все добре.
Проблема полягає в невитриманому темпі сюжету. Початок історії інтригуючий, по моєму особистому сприйняттю темп тримався до 10 серії, але з 11 до 15 були з водичкою та з краплями того, що підштовхує нас до фіналу. Мені не відомо чи автори самі розраховували робити 16 серійний проєкт, чи на те були інші причини. Чи то вони хотіли нав'язати нам образ новоствореної сім'ї, що має ніби сенс з огляду на фінал, щоб додати якоїсь емоційності, але все ж це треба було зробити компактніше, принаймні епізодів 14. В останніх хвилинах 15 епізоду починається фінал і ми переходимо у 16-й, який тебе витягає з тієї ванни з водою, яка накопичилась за останні декілька епізодів, витирає рушничком, сушить вмощує назад в комфортне середовище. У фіналі все підігнано, все розставлено по місцях, але деякі моменти треба зрозуміти самим споглядаючи за тим, що відбувається в кадрі співставляючи з тим, що було на початку.
Хай там як, але сама історія мені видальсь цікавою. Якби не ці декілька епізодів перед фіналом, які ускладнюють мені процес рекомендації цього дійства, попри те, що в них було трохи екшену, але є люди, яким сподобалось все.
Іншими словами прийнятя рішення дивитись чи ні за вами. Зі свого власного досвіду скажу, що після 10 серії може бути відчуття затягнутості, де підгодовуватимуть крихтами, які проливатимуть світло на основну історію.
Фіналом задоволений, хоча є питання до останніх хвилин сюжету, які дещо порушили правила, можливо, в потойбічі їм зробили вийняток після стількох років блукань, бо був момент, де говорилось що таке можливо.
Дивився давно цю дораму з субтитрами, а тут бачу активно озвучення підвозять, тож закину свій старий відгук.
Квітка зла - це прекрасний детектив наповнений емоціями та сюжетними поворотами. Дивився на одному подиху. З першої серії як вдихнув, так і на останній видихнув.Прекрасно створені атмосфера та антураж, завдяки яким занурюєшся в історію. Дорама постійно тримає в напружені, немає відчуття затягнутості. Це саме той випадок коли проковтуєш серію за серією, прилипаючи до крісла, бажаючи, щоб смаколики та чай не закінчувались.
Як правило, коли мова йде про детектив це має бути заплутана загадка, яку треба розгадати. Як тільки її розплутують у більшості випадків ми забуваємо про фільм. Корейські сценаристи балансують приділяючи увагу не лише основному сюжету, а й персонажам. Їхні історії сповненні драмою, переживанням, болем, розпачем, стражданням, коханням, радістю. Який би сюжет не був ви його не запам'ятаєте, якщо немає переконливих дійових осіб. Історія запам'ятовується не сама по собі, а завдяки персонажам, яких актори втілювали на екрані.
На мою думку, І Джун Гі та Мун Че Вон впорались чудово створивши особливу хімію. Інші персонажі також запам'ятовуються і є не менш важливі для сюжету. Серіал демонструє чудові сімейні зв'язки та критикує упереджену поведінку суспільства, наполягає на тому, що завжди потрібно залишатись Людиною, щоб не трапилось.
Дорама неймовірно захоплює у ній є все детектив, мелодрама, трилер, кримінал, драма і справжня історія кохання.
"Контрабандистки" - це досить яскравий і веселий південнокорейський кримінальний бойовик, який також дає глибокий погляд на Корею, не таку якою ми її знаємо зараз, на країну 70-х, що прагне до заможності, і на болісні проблеми бідності. Картині добре вдається робити все це одночасно, не збавляючи темпу. Головні героїні цієї жіночої історії - далеко не загадкові постаті, які б спонукали нас замислитися над хитросплетіннями людської психіки в її нескінченній жадобі до влади. У "Контрабандистках" рішення піти проти закону - це прагматичне рішення, народжене економічним відчаєм.
У мирному приморському містечку, що займалось риболовльою побудували хімічний завод, що призвело до відсутності риби у водах поблизу. Жінки-рибалки 1970-х років опиняються перед вибором продовжувати пірнати за смердючими мідіями низької якості, намагаючись звести кінці з кінцями, чи ризикнути перевезти західні товари, залишені на морському дні. Американські сигарети, косметика, одяг і всі найкрасивіші артефакти іноземного заможного життя.
Яскраві кольори, чудовий монтаж, костюми, запальна музика. Відомий акторський склад, тож з грою тут все добре. Хочеться виділити наймолодшу актрису касту, Ґо Мін Сі, яка круто зіграла за що отримала нагороду в номінації "Краща нова актриса".
Фільм може зацікавити вас феноменом морських жінок хеньйо (жінки-пірнальниці, які вміють пірнати без спорядження) на острові Чеджу, але не буде надто концентруватись на цьому, адже це декорації для даної пригодницької історії. Рекомендую до перегляду.
P.S. У титрах буде ще одна сцена. До речі в Японії є теж морські жінки, що називаються Ама.
Я не збирався дивитись цю драму, принаймні чітких планів з додаванням у вочлист не було, але на перегляд мене навштовхнув відгук колеги по вподобанням.
У мене не було ніяких очікувань щодо серіалу, тож і розчарувань також не було.
Але знаєте після першого епізоду мене затягнуло. Я здогадався навколо чого буде обертатись сюжет, але мені потрібні були деталі, було цікаво як це влаштовано та ким.
Фінал для мене не був занадто несподіваним, мені просто були потрібні підтвердження щодо моїх припущень. А от з визначенням хто мафія, комісар, лікар було складно.
Коли нам глядачам вже розкрили мафію, то персонажі у фінальних епізодах пропустили головну деталь - у кого був мотив позбутися хуліганів.
Також мені незрозуміло мовчання Мі Ни, яку підозрювали в тому, що вона мафія, коли вона окрім того, щоб заперечувати могла на додачу сказати, що Да Бом також був з ними, коли забрали ключі у Кьон Джу. Тоді на нього підозри впали б раніше.
Але дивлячись на те, як все розгортається далі саме так воно й потрібно було. Прописати за сценарієм відсутність логічної репліки у персонажа, щоб сюжет не обірвався швидше, а завершився так як задумано.
Хоча не факт, що ця фраза щось змінила б, бо він просто міг сказати те ж саме, що й Мі На, що Со Мі ним маніпулювала.
"Настала ніч" - це цілком вдале поєднання трилера, містики, жаху, помсти.
Серіал складається лише 12 серій тривалістю 30 хвилин, окрім останньої, що має 40 хвилин. До того ж є українські субтитри.
В цілому нормально, можна дивитись.
Задум насправді цікавий і для мене такий сюжет в новинку. Деякі моменти є все-таки притягнутими за вуха: тупість копів у відділку. Сцена з солдатами теж не дуже вписується в реальність, замість того, щоб задатись питанням чому вона ховається, вірять чуваку, що вона його сестра. АЛЕ суть не в цьому, суть в тому, що ми навіть не задумуємся, що такі люди менш захищені і навіть мопед для них є більшою загрозою, ніж для більшості.
Чому фільм варто подивитись? По-перше, гра акторів, як на мене класна. По-друге, хороший темп. Цей фільм не є ідеальним, але він вартий того, щоб звернути на нього увагу.
Воу, воу, воу. Дивився цей фільм. Дуже хотів, щоб його переклали українською. Дякую.
Класика😎. Початок є. Тепер треба перекласти всі інші фільми з Jun Ji Hyun.
Дякую за субтитри та озвучення.
Частина 2. Початок коментарем нижче.
Реальна історія фільму "Перемовини".
Набагато пізніше Чон сидить з командиром талібів у печері. Фільм також тонко натякає на приголомшливу суму, яка, за чутками, була виплачена талібам. Це ставить важливі питання - як далеко зайде країна, щоб врятувати свій народ, і скільки відповідальності вона повинна взяти на себе за дії окремих людей. Це натякає на загальний гнів, висловлений місцевими жителями Південної Кореї, які критикували рішення групи вирушити до охопленої війною країни, незважаючи на попередження уряду.
Відповідно, фільм спонукає до роздумів. Це було навмисно з боку режисера, який зазначив: "Я хотів зняти фільм, який запитує, чи завжди наші власні ідеології та переконання є правильними? Який правильний шлях обрати, коли стикаєшся з відмінностями? І це дуже складні питання, над якими нам усім варто замислитися".
https://www.lifestyleasia.com/ind/entertainment/true-story-behind-the-point-men-starring-hyun-bin/
Частина 1.
Перший в історії корейський фільм, знятий в Йорданії, розповідає похмуру історію дипломата та агента Національної розвідувальної служби (NIS), які ризикують своїм життям, щоб захистити корейців, викрадених талібами в Афганістані у 2007 році. У головних ролях - Хьон Бін, який повертається на великий екран, Хван Чон Мін та Кан Кі Йон.
Фільм "Перемовини", звертається до складної теми нації та її відповідальності перед своїми громадянами, водночас підкреслюючи необхідність розуміння різних культур.
У липні 2007 року автобус з шістнадцятьма жінками і сімома чоловіками (корейськими місіонерами) був перехоплений пострілами по дорозі з Кандагара до Кабула. Наступні кілька днів вони провели в підвалах і фермерських будинках як заручники талібів. Умовами талібів до південнокорейського уряду було виведення 200 військових з Афганістану. До афганського уряду вони висунули вимогу звільнити полонених талібів.
Двоє із захоплених, а саме 42-річний пастор Бе Хьонг Гю і 29-річний Шим Сон Мін, були страчені 25 і 30 липня відповідно. У міру просування переговорів віч-на-віч - решта були звільнені в серпні. Крім виконання умов, уряд Південної Кореї, як повідомлялося, заплатив талібам 20 мільйонів доларів США (приблизно 163 крори індійських рупій) за безпеку своїх громадян.
Переговори залишаються вірними інциденту, але творчо підходять до справи.
Фільм досить вдало маневрує кожним випадком. У репортажі Korea Times режисер Сун Рі поділився: "Спочатку я відхилив пропозицію зняти фільм, оскільки він торкається чутливої теми", додавши, що згодом вона вирішила змістити фокус із заручників на закулісну роботу дипломатів та агентів державної розвідки, зобразивши те, що не змогли висвітлити більшість ЗМІ. Вона робить це за допомогою двох вигаданих героїв - Чон Чже Хо (Хван Чон Мін) - високопосадовця Міністерства закордонних справ, який спеціалізується на кризових переговорах, та Пак Де Шіка (Хьон Бін) - агента NIS, який має досвід роботи на Близькому Сході.
Обидва мають різні підходи до кризи - класична різниця між тими, хто працює на місцях, і тими, хто виконує накази згори. Чон грає за правилами, відмовляючись говорити про викуп. Натомість Пак має травматичне минуле, пов'язане зі стратою південнокорейця (натяк на реальний випадок, коли іракські повстанці відрубали голову Кім Сун Іу в 2004 році). Це спонукає його спробувати вирішити проблему будь-якими способами.
Однак, коли перші переговори провалилися, двох заручників-чоловіків страчують - так само, як це було в реальному житті. Після цього вони об'єднуються, щоб звільнити інших. У репортажі JoongAng Daily режисер розмірковує: "Спочатку вони не розуміють одне одного, бо походять з різних середовищ. Але після події у фільмі, коли Чон бачить справжні наміри Пака і його зусилля, спрямовані на порятунок заручників, вони починають розуміти і поважати один одного. Це важливий елемент фільму".
Фільм - Вау! Один із небагатьох корейських бойовиків, який сподобався мені
Терміново розширюйте список🙂.
фігня повна. спочатку думала шо така комедія романтична комедія, а виявилось просто обдристаніщем. ДВІ ГОДИНИ ФІЛЬМА І В КІНЦІ НІЧОГО. просто НІ ЧО ГІ СІ НЬ КО. в них навіть не буо жодних взаємодій просто розмови, побачення через СТІНКУ. в цьому і заключається сенс, але такий тупорилий шо обнять і плакать. у неї панічкі, він лох попущений. два сапога пара. не дивіться якщо хочете зекономити час, а перекладачі красотки
Рекомендую до перегляду "My Sassy Girl" (2001).
Звісно могло бути краще, але, як на мене, непоганий бойовик з хорошими сценами та романтичною лінією. Головне, що є в перекладі.
Пропоную до перекладу "Спеціальна доставка" (2022) з Пак Со Дам в головній ролі.
Дякую за переклад.
Додав її для перегляду ще, коли вона тільки вийшла, але ще не дивився. Добре, що не починав. Подивлюсь, коли перекладуть.
Відгук. Частина 1.
Драма, що розповість про жінку з Південної Кореї, яка випадково потрапила до Північної Кореї. Як на мене, до волі не стандартна екранізація, принаймні я не знаю інших драм, де б зображали побут жителів півночі. Було цікаво побачити те, що було в Україні у радянські часи: обшуки будинків на наявність нелегальних речей з "ворожих країн", контрабанда на ринках, прірва між селом та столицею, зловживання посадами я сюди відносити не буду, бо воно є всюди й капіталістичні країни не є виключенням.
На початку історії нас знайомлять з головною героїнею, на ім'я Юн Се Рі, дочкою заможного конгломерату. Можливо вона й звикла до хорошого життя, але забезпечила вона його собі сама. Юн Се Рі не з тих, кому все давалось просто. Дівчина принципово ніколи не зловживала статусом своїх батьків, ба більше вона відмовилась від сім'ї, жила окремо й здобувала освіту сама, а надалі заснувала свою компанію і стала обличчям свого ж модного дому, що спеціалізується на створенні косметики, парфум та одягу.Одного дня її батько запрошує усіх членів родини на вечерю й оголошує Юн Се Рі спадкоємицею своєї компанії, що дуже не сподобалось її братам з їхніми дружинами, які тільки й те робили, що змагалися між собою за це право. Він обґрунтував свій вибір тим, що донька успішно керує власно створеною компанією.
На наступний день після рішення батька, Юн Се Рі зібралась тестувати новий костюм для польотів на параплані. Погода різко погіршилась, здійнялась буря, яка занесла її до тієї частини демілітаризованої зони, яка належить Північній Кореї.
Північнокорейський прикордонний патруль на чолі з Рі Чжон Хьоком вирішують сховати норовливу генеральну директору модного дому, доки не зможуть безпечно повернути її через кордон.
Попри те, що це романтика, сюжет не обертається лиш навколо стосунків головних героїв. У кожного з них своя історія та вороги, які після їхньої зустрічі об'єднують сили, щоб позбутись їх обох одночасно.
Окрім головної пари є ще одна. Я помітив, що в деяких романтичних корейських драмах в сюжет додають ще одну пару, учасники якої пов'язані з головною і займають друге місце в розповіді, але не менш цікаві. Також сюжет насичений другорядними персонажами, які роблять всю картину більш доповненою та цілісною.
Відгук. Частина 2. Перша частина коментарем нижче.
Як на мене, сезон вийшов слабшим за попередній, але все ж він відкриває нові подробиці та є своєрідним містком до фінального сезону. Попри нові подробиці та сюжетні повороти, сам сезон з його відкритим світом став у деяких моментах менш загрозливим, ніж в закритому будинку, де від гуркоту в кожному закутку було лячно, кожен поверх будинку був полем битви, а монстри ззовні намагались проникнути в середину. Чи то дечкі персонажі стали більш безстрашними. У 2 сезоні були моменти, де монстри збігалися зграєю, але складалось враження, що це було для того, щоб ми не забували, що світ довкола сповнений небезпек. Головна битва має відбутись у фінальному сезоні.
Якщо так подумати, я не можу сильно сварити цей сезон. Основне невдоволення деякими моментами припали власне на фінальні 7-8 епізоди. Сезон пролітає швидко, перші 4 епізоди взагалі минають із швидкістю одного. Це добре, але якщо перший сезон мав швидкий темп, за рахунок ефекту повного занурення та напруги, купи подій, міксуючи це зі спокійними сценами, щоб дати відпочинок, то другий вас звісно затягує, але якоїсь особливої напруги наче й немає окрім декількох моментів. Напевно через те, що постійно щось відбувається, але різкого стрибка в занепокоєння немає, бо в стан спокою ми теж не попадаємо. У 6 епізоді дії чоловіка та дівчини, що мешкають у трейлері доволі дивні, то вони спихають у яму Чан Йона, який намагається витягти Ин Ю, то потім їх рятують. Хоча судячи з побаченого нам натякають, що вони промишляють канібалізмом. Можливо їм легше було розправитись з тими, хто загинув попавши в пастку, а не вбиті власноруч. А вони вціліли, тож їх напевно вирішили врятувати. Врятувати, а потім зв'язати, щоб сказати, що відпустимо завтра. І взагалі, як вони їх зв'язали, ящо сили були рівні, кількість вогнепальної зброї однакова, а по бойовим навичкам впевнений, що Чан Йон і Ин Ю були куди вправнішими? Але це залишилось за кадром.
Якщо до візуальних ефектів у першому сезоні не було притензій, то CGI в цьому сезоні були місцями поганими, а місцями вражаючими та правдоподібними. Це дивно, бо каскадерські трюки виглядають надзвичайно добре, а монстри являються однією з фішок серіалу.
Хоча другий сезон не такий досконалий, як перший, він вартий уваги і налаштовує на подальший перегляд, тому цю історію не хочеться закидати на цьому етапі, коли до фіналу залишився один крок.
Адаптований за мотивами популярного однойменного вебтуну, "Милий дім" дебютував на Netflix у грудні 2020 року і швидко зарекомендував себе як один із прем'єрних корейських серіалів у стрімінговій лінійці. Використовуючи монстрів для дослідження психічного здоров'я, виживання та різних вимірів людської природи, серіал створив захопливий наратив, який стрімко завоював популярність. Серіал створено студією Studio Dragon.
У другому сезоні "Милий дім" намагається показати не лише те, що не можна довіряти окремим людям, коли настає відчай, але й те, що не можна довіряти навіть системам, створеним для того, щоб забезпечити безпеку.
Люди в серіалі стають справжньою небезпекою. Їхнє насильство та упередження призводять до ненависті та не меншої шкоди, а інколи гіршої за все, що можуть зробити монстри. Чи то підозрілість до інших, як ми бачили в першому сезоні, чи то абсолютна манія, що приходить з необмеженою владою. Особливо це стосується першої серії, де ми бачимо жорстокість військових, як мало вони думають про людей, незважаючи на те, що стверджують, що захищають людство, і як кожен, хто не носить уніформу, став робочою силою та м'ясом для битви, в якій вони просто хочуть вижити. Очевидно, що новий фокус цього сезону не лише продовження теми загальної нелюдськості людини, а й те, як ця бездушність пронизує системи управління та захисту. Поведінка деяких персонажів жахлива, так, ніби страх бути вбитим монстром або стати монстром не перетворив їх на найнеприємніших людей, а просто дав їм привід розкрити те, ким вони були весь цей час.
Іноді "Милий дім" перебірливий щодо того, до яких монстрів він хоче викликати симпатію, а які явно призначені для того, щоб бути небезпечними. Тут образи монстрів часто є відображенням життєвої позиції людини або обставин її загибелі, і вони занадто конкретні, щоб підтримувати таку широку ідею.
Спочатку я думав описувати сцени, дії, фрази, які мені не сподобались, але це могло б відлякати потенційних глядачів, які взагалі не починали дивитись серіал, бо вінивартий уваги. У другому сезоні деякі сцени опускаються до рівня тупості. Наприклад, піти шукати ліки для своєї дівчини самому, замість того, щоб сказати командиру, "заїдьмо до лікарні", тим паче, що вони роблять рейди саме для пошуку їжі, ліків та інших припасів. Чи, наприклад, потерпілій потрібен додатковий кисень через отруєння димом, після знайденого в здоровенній лікарні кисневого балона, який виявився пустим, персонажі кажуть, що все скінчено. У здоровенній лікарні мають бути ще кисневі балони. Я розумію, що так розвивається сюжет, але можна було б обіграти по іншому або зробити взагалі інші сцени.
Слід розуміти, що другий сезон, де персонажів випускають у відкритий світ це уява сценаристів, окрім, як мені сказали, деяких моментів, бо я не знайомий з першоджерелом. Можливо в третьому сезоні вони візьмуть, щось з кінцівки вебтуну.
Режисер та сценарист фільму Пак Хун Чжон. Я знайомий з наступними його фільмами, де він був одночасно режисером та сценаристом: "The New World" (2013), "The Tiger: An Old Hunter's Tale" (2015), "Відьма: Частина 1. Диверсія" (2018), "Відьма: Частина 2. Інша" (2022), "Ніч в раю" (2020). До речі вперше Пак здобув визнання в корейській кіноіндустрії як сценарист, написавши сценарії до фільмів "Я бачив диявола" (2010) та "Unjust" (2010). Другий я не бачив, але перший дивився і ви його знайдете в усіх топових добірках південнокорейського кінематографу, тож рекомендую ознайомитись.
Оповідь обертається навколо Марко, хлопця, який намагається знайти гроші на життєво важливу операцію для своєї матері. Він боксер-аматор, що підзаробляє приймаючи участь у бійках. Марко шукає свого багатого батька, якого ніколи не бачив, корейця, який покинув свою матір-філіппінку. Йому випадає нагода зустрітись з батьком, але після того, як він прилітає з Філіппін до Кореї, його невпинно переслідує дивакуватий хлоп, що назвався другом. Але цей безіменний друг не єдиний, хто переслідує Марко.
Глядач, як і головний герой не розуміє чому його всі шукають, і, що хочуть від нього. Тож не намагайтесь перші 70 хв шукати якісь підказки, просто розслабтесь і ви не помітите як скоро вам все розкриють. Після перегляду не буде виникати ніяких сумнівів щодо влучності назви фільму.
Коментарі про "напівкровок" і бідних, про те, як їх експлуатують і позбавляють можливостей, стають головним соціальним коментарем завдяки драматичному підходу, який загалом добре спрацьовує.
У другій половині фільму друг займає центральне місце, а Марко знаходиться практично на задньому плані, це працює досить добре, оскільки підкреслює, що він є пішаком у набагато більшій грі.
Протиставлення того, хто є злом, а хто добром, коли виявляється, що ряд персонажів перебувають у сірій зоні, також працює добре, зберігаючи відчуття таємничості практично до самого кінця.
Перестрілки, рукопашні бої, погоні присутні. Гарна картинка, чудова операторська робота, монтаж, гра акторів. Серед всіх можна виокремити Кім Сон Хо він поєднує в собі харизму та гумор. Його персонаж одночасно є смішним і залякуючим, це важке завдання з яким Сон Хо справився.
"Нащадок" можна назвати одним із кращих бойовиків 2023 року, але, як на мене, не слід переоцінювати. 7/10 цілком нормальна оцінка.
До речі на кінобазі дуже зручна шкала, якщо вам важко визначатись з оцінками фільмів:10 - Найкращий9 - Кращий8 - Суперовий7- Добре6 - Нормально5 - Піде4 - Ну таке3 - Поганий2 - Жахливий1 - Дно
А можна в коментарях зробити більшу кількість символів? А то у мене огляди не влазять). Наприкдад, на 6000 символів або принаймні, щоб їх можна було писати один за одним, бо коли хочеш додати наступний коментар, воно його в перший тулить і каже "багато символів". Доводиться на наступний день докидувати коментар. Якщо є вирішення цієї проблеми було б непогано виправити, якщо ні, то ні. Або якась окрема графа для рецензії. Притензій не маю, просто як варіант.
Частина 2.
Ще одним цікавим персонажем є Хе Рьон, корейсько-китайська наркодилерка, яка приїхала до Південної Кореї, щоб лагодити співпрацю з Ґі Чолем. Її зіграла співачка BIBI (Кім Хьон Со), яка мала дві маленькі роботи до цього. В даному проєкті вона достойно вривається в кіноідустрію і приковує до себе увагу. Не буду приховувати, що вона красива, але суть тут не в цьому, а те, що вона дійсно круто відіграє роль як для новачка. Як на мене, між Джун Мо та Хе Рьон була чудова хімія, але Джун Мо досить часто не міг повністю розслабитись та почувати себе вільно поруч з нею, бо був одружений. Це часто наштовхувало на думку, якби він був не одружений все було б у них добре.
Хе Рьон бідне дитя, яке родилось не в тій сім'ї. Батько наркобарон замість того, щоб відгородити від своїх справ навпаки залучав її. Хе Рьон довелось рано дорослішати, грати в блатні ігри, одягати на себе відповідну поведінку, як панцир, але в середені це дівчина, яка хотіла жити нормальним життям навчатись, працювати, зустрічатись, кохати. І все ж в кінці вона отримала цей шанс, але не з тим чоловіком. Хоча ми собі можемо дофантазувати.
Серіал є чимось більшим, ніж просто гангстерська історія, кримінальна драма чи гостросюжетний бойовик.
"Найгірше зло" - одна з найсильніших драм цього року, з її історією двох чоловіків, нерозривно пов'язаних один з одним, та обставинами, які привели їх до дуже різних точок у житті. Наповнена по вінця дією та емоційними подіями, ця історія використовує очікування для створення динамічної глибини, роблячи все добре не хитаючись у своєму темпі чи структурі.
Дякую за озвучення.
Пак Джун Мо - старший патрульний поліцейський у сільській місцевості, якого постійно принижують родичі через те, що він має нижчий ранг і кар'єрний престиж, ніж його дружина, Ю Ий Чон, елітний співробітник відділу безпеки поліції Сеула. Незважаючи на це, дружина завжди заступається за нього. Втомившись від своєї роботи, він погоджується працювати під прикриттям в організації "Каннам", щоб отримати підвищення, яке відповідатиме престижу його дружини.
Джун Мо детектив та чоловік, якому постійно доводиться балансувати між роботою та своїм серцем. Він намагається реалізувати свій потенціал, навіть якщо інші не дозволяють йому цього. Джун Мо здатен коливатися між черствим детективом, який не бачить межі між добром і злом, і людиною, що керується власним почуттям справедливості, яке іноді каламутить воду.
Ґі Чоль - ватажок банди "Союз Каннаму" холоднокровний, розважливий і безжалісний. Але він також глибоко відданий і має достатньо емоцій, щоб зробити певний вибір, керуючись почуттями, а не жагою до влади.
Це необхідно для того, щоб Ґі Чоль став антагоністом з певною метою, а не лиходієм, якого потрібно знищити. Так, вся мета Джун Мо знищити "Союз Каннаму" як банду і Ґі Чоля як її лідера. Але складні стосунки між цими двома, які завойовують повагу, дозволяють глядачам вболівати за обох. Замість звичного боса мафії, який ми часто зустрічаємо в гангстерських історіях, схильність Ґі Чоля до насильства не затьмарює його глибокої людяності.
Джун Мо і Ґі Чоль, мають свої індивідуальні точки зламу. Моменти, коли їм доводиться ставити під сумнів те, у що вони вірять, як вони досягають своїх цілей і хто на їхньому боці.
Хоча ці двоє пов'язані один з одним завдяки банді, їхнє взаємне кохання до дружини Джун Мо Ий Чон є ще одним зв'язком, який емоційно відкриває їх обох. У той час як Ґі Чоль, здається, тужить за своїм минулим через Ий Чон і хоче почати все з чистого аркушу, Джун Мо постійно змушений приховувати свій шлюб заради безпеки дружини, а разом з тим чути, як світ сприймає його як відсутнього чоловіка. Ця ситуація породжує особливу турботу між усіма персонажами історії.
Ий Чон здійснює дуже сильний вплив на них обох, відсуваючи на задній план їхню сувору зовнішність і роблячи їх вразливими.
вауууууу, з нетерпіням чекаю продовження)
Хто це в кінці 10 серії
Аж захотілось манхву перечитати після перегляду.
Той, хто був там більшу частину сезону. Той, хто ніс Ю Рі на спині, але там є один нюанс, який є спойлером, тому дивіться другий сезон.
Фільм заснований на однойменній серії японської манги Дайсуке Ігарасі, яка була вперше опублікована у 2002 році та екранізована у 2014 та 2015 роках у вигляді двох фільмів з якими я вам рекомендую ознайомитись. Якщо це читають адміни, то запишіть у список майбутніх перекладів Little Forest: Summer/Autumn (2014), Little Forest: Winter/Spring (2015)🙂. Чудові фільми. Якщо так можна виразитись фільми медитації, релаксатори.
Стрічка, здається, має на меті висвітлити одну з проблем корейського суспільства: важкий стрес, якому піддаються ті, хто живе насамперед у мегаполісах, що випливає з нестійких рівнів конкурентоспроможності та соціального кар’єризму, до яких дійшло суспільство цієї країни.
Історія молодої дівчини, яка повертається до будинку свого дитинства, у традиційне корейське село, після того, як виїхала у велике місто в гонитві за тим, що виявилося недосяжною мрією
Повернення до витоків і втеча від хаосу міста, в якому вона зазнала важких розчарувань, є для неї перш за все способом відновити контроль над своїм минулим, передусім у зв’язку з розривом, спричиненим залишенням її матір'ю, про яку вона має лише спорадичні новини, і спробою через саме минуле перезапустити своє життя.
У рідному місті вона возз’єднується з двома своїми друзями дитинства. Че Ха це та, що ніколи не залишала село і працює у банку в містечку поряд, ненавидячи це та мріючи втекти, тоді як Ин Сук, після періоду життя та роботи в місті, визначився і вирішив будувати своє майбутнє як фермер у селі. Вони представляють два обличчя та дві протилежні реакції на одне й те саме сільське виховання, а Хе Вон поки десь посередині.
Фільм про переоцінку пріоритетів і потреб.
ЧАСТИНА 2.
Дон Су гроші теж потрібні, але його мотив більше пов'язаний з його минулим.Мун Со Йон вирішує співпрацювати, бо дитині вона все одно дати нічого не може, а так хоч сім'ю матиме, а гроші не будуть зайвими, щоб переховуватись. Вона зумисне намагається не прив'язуватись до дитини, але видно, що їй це дається важко.
Дон Су ненавидів таких, як Со Йон і зокрема її також, бо був покинутим немовлям, але ця подорож змінила його. Він сказав Со Йон, що коли дивиться на неї йому стає легше, розуміючи через що могла проходити його мати, більше не засуджуючи її, думаючи, що у неї була вагома причина кинути його. На що дівчина відповіла, що він не зобов'язаний її пробачати та не скасовує того факту, що вона була жахливою матір'ю, підсумовуючи це на своєму прикладі, говорячи, що її син ніколи не пробачить її. Дон Су зауважив Со Йон, що вона це зробила, бажаючи позбавити дитину ярлика сина вбивці. Мун Со Йон сказала: "Все ж таки я його покинула".
Коли ж на Мун Со Йон все-таки вийшла поліція, мати зробила найкращий вибір і для дитини, і для себе, який тільки міг бути.
Розповідь немає на меті показати, що правильно, а що неправильно, не намагається донести своє бачення, немає наміченого вектора, не звинувачує когось конкретно. Цей фільм є дискурсом, що залишає порушенні питання висіти в повітрі, зображаючи людей, які хочуть сміятись, відчувати, але живуть життям, яке не обирали.Ця майстерна драма має майже неможливу витонченість і співчуття Корееди в кожній сцені, ще більше демонструючи його здатність розповідати емоційно чисту історію, не перетворюючи її на мелодраму.
Фінал, логічний, реалістичний та одночасно відкритий, який наштовхує на додаткові роздуми.
Класика. Прикольно. Саме в планах зробити підбірку зимових, різдвяних, новорічних фільмів та дорам. Зазначу, що є українською від Bambooua.
ЧАСТИНА 1.
Південнокорейський фільм від японського режисера та сценариста. Хірокадзу Корееда поїхав до Південної Кореї, щоб розповісти цю історію, частково тому, що в цій країні частіше використовують те, що називається «бейбі-бокси».Але є підозри, що це також для того, щоб попрацювати з Сон Кан Хо.
Стрічка торкається багатьох тем, таких як аборти, домашнє насильство, покинуті діти, безпліддя, усиновлення, але не стосується безпосередньо, не розглядаючи кожне питання детально залишаючи простір для роздумів.
Фільм про людей, які не помітні для суспільства, які є його продуктом, а за своєю суттю сприймаються ним осудливо. Здавалося б, що люди, які готові продати немовля як найдорожче є безперечно аморальними, але якщо детально розібрати це й термін вони не зовсім туди вписуються, тому що як мінімум такі люди не розрізняли б понять добра і зла від слова зовсім. Корееда ніколи не засуджує своїх героїв, але представляє їхні недоліки. Він розуміє, що люди, які роблять неймовірне, часто опиняються перед такими рішеннями на життєвому шляху, який вони ніколи не планували. Вони часто просто вибирають кращу розвилку на важкому шляху. Автор знаходить спосіб зробити їхні рішення справжніми та зрозумілими.
Мун Со Йон молода мати, яка залишає дитину біля бейбі-боксу, що знаходиться при церкві, де доглядають за дітьми. Уже з цього моменту в фільмі розпочинається дискусія: чи то держава потурає розповсюдженню безвідповідальних матерів, чи цим жінкам не потрібно було народжувати, чи органи зі справ опіки не виконують свою справу, чи будь-які інші органи, які мали б надавати допомогу таким жінкам. Со Йон хотіла цю дитину, але біологічний батько примушував її до аборту, вона все-таки родила в надії, що все зміниться, але ні. Згодом за дівчиною та немовлям почала полювати мафія, питанням часу було коли до її розшуку приєднається поліція. Вона вирішує залишити дитину розуміючи, що у неї зараз немає можливості доглядати за нею, також невідомо що з нею зробить мафія, ну й на додачу, щоб бути менш помітною для поліції.
Одночасно з тим дівчина вагається чи заслуговує дитя такого життя, залишаючи дитину не в боксі, а на холодній землі віддаючи її долі. Зрештою вона розуміє, що вчинила неправильно, принаймні не їй вирішувати, коли зупиниться життя того, кому вона його дала та повертається, щоб забрати, чи просто переконатись, що з ним все добре, але її дитини там не було.
Дон Су працівник церкви на неповний робочий день разом зі своїм спільником Сан Хьоном продають дітей з бейбі-боксу. Дон Су розуміючи, що з поверненням матері все може ускладнитись, розкриває їй усі карти. З одного боку це не законно. З іншого, що краще, те, що дитина матиме сім'ю чи з більшою ймовірністю зростатиме в дитячому будинку? Але й благодійністю це не назвеш. Основний мотив для Сан Хьона це гроші, адже у нього багато боргів, а також він мріяв повернутись в сім'ю до колишньої та своєї доньки.