вауууууу, з нетерпіням чекаю продовження)
Хто це в кінці 10 серії
Аж захотілось манхву перечитати після перегляду.
Той, хто був там більшу частину сезону. Той, хто ніс Ю Рі на спині, але там є один нюанс, який є спойлером, тому дивіться другий сезон.
Фільм заснований на однойменній серії японської манги Дайсуке Ігарасі, яка була вперше опублікована у 2002 році та екранізована у 2014 та 2015 роках у вигляді двох фільмів з якими я вам рекомендую ознайомитись. Якщо це читають адміни, то запишіть у список майбутніх перекладів Little Forest: Summer/Autumn (2014), Little Forest: Winter/Spring (2015)🙂. Чудові фільми. Якщо так можна виразитись фільми медитації, релаксатори.
Стрічка, здається, має на меті висвітлити одну з проблем корейського суспільства: важкий стрес, якому піддаються ті, хто живе насамперед у мегаполісах, що випливає з нестійких рівнів конкурентоспроможності та соціального кар’єризму, до яких дійшло суспільство цієї країни.
Історія молодої дівчини, яка повертається до будинку свого дитинства, у традиційне корейське село, після того, як виїхала у велике місто в гонитві за тим, що виявилося недосяжною мрією
Повернення до витоків і втеча від хаосу міста, в якому вона зазнала важких розчарувань, є для неї перш за все способом відновити контроль над своїм минулим, передусім у зв’язку з розривом, спричиненим залишенням її матір'ю, про яку вона має лише спорадичні новини, і спробою через саме минуле перезапустити своє життя.
У рідному місті вона возз’єднується з двома своїми друзями дитинства. Че Ха це та, що ніколи не залишала село і працює у банку в містечку поряд, ненавидячи це та мріючи втекти, тоді як Ин Сук, після періоду життя та роботи в місті, визначився і вирішив будувати своє майбутнє як фермер у селі. Вони представляють два обличчя та дві протилежні реакції на одне й те саме сільське виховання, а Хе Вон поки десь посередині.
Фільм про переоцінку пріоритетів і потреб.
ЧАСТИНА 2.
Дон Су гроші теж потрібні, але його мотив більше пов'язаний з його минулим.Мун Со Йон вирішує співпрацювати, бо дитині вона все одно дати нічого не може, а так хоч сім'ю матиме, а гроші не будуть зайвими, щоб переховуватись. Вона зумисне намагається не прив'язуватись до дитини, але видно, що їй це дається важко.
Дон Су ненавидів таких, як Со Йон і зокрема її також, бо був покинутим немовлям, але ця подорож змінила його. Він сказав Со Йон, що коли дивиться на неї йому стає легше, розуміючи через що могла проходити його мати, більше не засуджуючи її, думаючи, що у неї була вагома причина кинути його. На що дівчина відповіла, що він не зобов'язаний її пробачати та не скасовує того факту, що вона була жахливою матір'ю, підсумовуючи це на своєму прикладі, говорячи, що її син ніколи не пробачить її. Дон Су зауважив Со Йон, що вона це зробила, бажаючи позбавити дитину ярлика сина вбивці. Мун Со Йон сказала: "Все ж таки я його покинула".
Коли ж на Мун Со Йон все-таки вийшла поліція, мати зробила найкращий вибір і для дитини, і для себе, який тільки міг бути.
Розповідь немає на меті показати, що правильно, а що неправильно, не намагається донести своє бачення, немає наміченого вектора, не звинувачує когось конкретно. Цей фільм є дискурсом, що залишає порушенні питання висіти в повітрі, зображаючи людей, які хочуть сміятись, відчувати, але живуть життям, яке не обирали.Ця майстерна драма має майже неможливу витонченість і співчуття Корееди в кожній сцені, ще більше демонструючи його здатність розповідати емоційно чисту історію, не перетворюючи її на мелодраму.
Фінал, логічний, реалістичний та одночасно відкритий, який наштовхує на додаткові роздуми.
Класика. Прикольно. Саме в планах зробити підбірку зимових, різдвяних, новорічних фільмів та дорам. Зазначу, що є українською від Bambooua.
ЧАСТИНА 1.
Південнокорейський фільм від японського режисера та сценариста. Хірокадзу Корееда поїхав до Південної Кореї, щоб розповісти цю історію, частково тому, що в цій країні частіше використовують те, що називається «бейбі-бокси».Але є підозри, що це також для того, щоб попрацювати з Сон Кан Хо.
Стрічка торкається багатьох тем, таких як аборти, домашнє насильство, покинуті діти, безпліддя, усиновлення, але не стосується безпосередньо, не розглядаючи кожне питання детально залишаючи простір для роздумів.
Фільм про людей, які не помітні для суспільства, які є його продуктом, а за своєю суттю сприймаються ним осудливо. Здавалося б, що люди, які готові продати немовля як найдорожче є безперечно аморальними, але якщо детально розібрати це й термін вони не зовсім туди вписуються, тому що як мінімум такі люди не розрізняли б понять добра і зла від слова зовсім. Корееда ніколи не засуджує своїх героїв, але представляє їхні недоліки. Він розуміє, що люди, які роблять неймовірне, часто опиняються перед такими рішеннями на життєвому шляху, який вони ніколи не планували. Вони часто просто вибирають кращу розвилку на важкому шляху. Автор знаходить спосіб зробити їхні рішення справжніми та зрозумілими.
Мун Со Йон молода мати, яка залишає дитину біля бейбі-боксу, що знаходиться при церкві, де доглядають за дітьми. Уже з цього моменту в фільмі розпочинається дискусія: чи то держава потурає розповсюдженню безвідповідальних матерів, чи цим жінкам не потрібно було народжувати, чи органи зі справ опіки не виконують свою справу, чи будь-які інші органи, які мали б надавати допомогу таким жінкам. Со Йон хотіла цю дитину, але біологічний батько примушував її до аборту, вона все-таки родила в надії, що все зміниться, але ні. Згодом за дівчиною та немовлям почала полювати мафія, питанням часу було коли до її розшуку приєднається поліція. Вона вирішує залишити дитину розуміючи, що у неї зараз немає можливості доглядати за нею, також невідомо що з нею зробить мафія, ну й на додачу, щоб бути менш помітною для поліції.
Одночасно з тим дівчина вагається чи заслуговує дитя такого життя, залишаючи дитину не в боксі, а на холодній землі віддаючи її долі. Зрештою вона розуміє, що вчинила неправильно, принаймні не їй вирішувати, коли зупиниться життя того, кому вона його дала та повертається, щоб забрати, чи просто переконатись, що з ним все добре, але її дитини там не було.
Дон Су працівник церкви на неповний робочий день разом зі своїм спільником Сан Хьоном продають дітей з бейбі-боксу. Дон Су розуміючи, що з поверненням матері все може ускладнитись, розкриває їй усі карти. З одного боку це не законно. З іншого, що краще, те, що дитина матиме сім'ю чи з більшою ймовірністю зростатиме в дитячому будинку? Але й благодійністю це не назвеш. Основний мотив для Сан Хьона це гроші, адже у нього багато боргів, а також він мріяв повернутись в сім'ю до колишньої та своєї доньки.
На думку фахівців індустрії це одна з найгірших дорам 2023 року. З того списку, що вони представили з частиною погоджуюсь, а іншу частину не дивився. Навіть не знаю чи варто починати, бо підозрюю, що там щось наліпили, з огляду на те як її сприйняли вдома.
Яскравий приклад того, як корейці створюють чудові серіали наповненні змістом.Сюжет. Після несподіваної сімейної трагедії Ча Хьон Су залишає свій будинок і переїжджає у квартиру. Незабаром після цього монстри починають намагатися знищити людство. Люди з квартир опиняються в пастці всередині будівлі, розуміючи, що монстри ховаються скрізь назовні. Хьон-су та інші мешканці закриваються всередині будівлі в надії вижити якнайдовше.
Більшість голлівудських виживалок з чудовиськами чи зомбі можуть бути видовищними, страхітливими в цьому їхній основний козир, але зміст там страждає. Графіка, темні закутки та музика тримають тебе в напрузі та це все. Суть таких фільмів дійти з точки А в точку Б з періодичними сутичками монстрів, або їх уникнення ховаючись від них більшу частину хронометражу.
В чому ж привабливість і відмінність корейської 10 серійної дорами? Якщо коротко: "Не монстрами єдиними". Здавалося б корейці не видумують чогось революційного в цьому жанрі, але їхні історії цікаво дивитись. Рецепт простий, якого здавалося б мали дотримуватись усі кінороби: сценарій, діалоги, пророблені персонажі та найголовніший інгредієнт, який це все зв'яже й заради якого це все робилось - ідея. Ідея тут не точка А і Б, а психологія і філософія. Увага приділяється саме людям та їхнім історіям, які допомагають зрозуміти їхню поведінку. Персонажі не статичні, а поступово розвиваються відкриваючи двері до своєї сутності. Страждання, біль їхнього минулого і страх, який позбавляє надії зараз перетворюється у розпач. Основним випробовуванням буде не впадати у відчай, який відкриває найпотаємніші бажання не завжди хороші та імпульсивні. Не боятись смерті та хотіти померти - це різні речі. Можливо це і є відповідьНе втрачати жагу до життя, не впадати у відчай, боротись з темрявою всередині себе, адже найтонший промінчик світла здатен розігнати її.Глядачі похвалили його за «високоякісні візуальні ефекти» та «глибокі людські зв’язки між персонажами». Однак багато хто критикував саундтрек, який, на їхню думку, не вписується в історію. Не знаю, що там кому не вписується, можливо, музика не стандартна для такого жанру, але мені сподобалась. Деяким глядачам не сподобалась відсутність монстрів в останніх епізодах сезону.З цього приводу режисер І Ин Бок сказав, що «знає, що деякі глядачі чекали більше крові, але він сподівається, що вони зрозуміють, чому монстри були відсутні в деяких частинах нашої драми». Мені такі претензії не зрозумілі, адже ідея, концепт, суть зовсім не в тому. Я вважаю, що в останніх епізодах можна спостерігати завершеність змісту: "Не тіло, а душа є людиною. Дім і родина це не обов'язково кровна спорідненість".
У першому епізоді початкова сцена відверта, що може змусити вас замислитися, чи той ви серіал дивитеся. Але не переймайтеся, це єдина сексуальна сцена в цьому серіалі. Взагалі можна було зробити в стилі, аля початкова стадія, а тут постукали у двері й на тому все.
Серіал був досить цікавим, таємничим та інтригуючим. Мені сподобався, тож я можу спокійно рекомендувати.
Але є один момент. Загалом в серіалі було дві сюжетні лінії, одна з яких доведена до кінця, а інша зрозуміла, але не розв'язана повністю і обривається. Залишились відкриті питання, які хотілося б з'ясувати.
Інформації про 2 сезон цієї драми немає і більш за все він не планувався. Матеріалу як такого для другого сезону мало, хіба на одни додатковий епізод, щоб розставити усі крапки над і. Остання серія триває 39 хв. 36 с. разом з титрами. Чому не зробили епізод на 50-60 хв. і не розкрили другу сюжетку до кінця, хоча б у швидкому режимі? Я розумію, що це відкритий кінець, але, як на мене, він більш відкритий, ніж мав би бути. Хоча я не бачив занадто багато відкритих кінцівок, щоб класифікувати їх.
Попри гнітючу атмосферу деяких сцен, "Чужа помста" сприймається легко, тому навіть чутливі глядачі отримають позитивні враження від перегляду. Вона сміливо зображує актуальні соціальні виклики, з якими стикається молодь. Дорама також не цурається показувати непрацюючу систему правосуддя і те, як вона впливає на жертв, що відчайдушно шукають справедливості.
Історія починається з того, що Ок Чан Мі, спортсменка зі стрільби старших класів, починає розслідувати самогубство свого брата-близнюка, підозрюючи, що його хтось убив. Зневірившись знайти відповіді, вона переводиться до школи брата, щоб зловити винуватця і помститися.
У новій школі вона знайомиться з Джі Су Хон, з історією якого ви ознайомитесь власне під час перегляду. Між Чан Мі та Су Хон виникає зв'язок, і вони об'єднуються, щоб допомагати і захищати одна одну.
Звірства проти школярів, що відбуваються протягом усього серіалу, спонукають головних героїв до помсти за себе та інших. Це віддзеркалення реальних проблем, які виникають через неефективність правової системи і через те, що жертви часто залишаються беззахисними. Бідним відмовляють у правосудді, тоді як багаті підривають правду своїми грошима.
Серіал з вами грається у "відгадай хто". З розвитком сюжету з'являється все більше і більше підозр щодо особи вбивці, що робить кожного можливим підозрюваним, але це не триватиме в притул до останньої серії. Вас повільно підведуть до цього. Різким поворотом буде не те, хто, а навіщо, чому, як, коли. Іншими словами послідовність дій та мотивів.
Тривалість епізодів 60 хв, це з урахуванням вступних роликів та титрів. Серії пролітають доволі швидко. За один вечір ви не встигнете кліпнути, як вже будете на 5 серії. Були деякі кумедні моменти, які б можна було зробити по іншому, але вони не впливають на сюжет, тож терпимо. Доволі непоганий проєкт. Є українські субтитри, 12 серій з хорошим темпом, тож не знаю чого ви ще чекаєте.
"Бетонна утопія" не зосереджується на передісторії до катастрофи чи на самій катастрофі, натомість ми потрапляємо у будинок, який якимось дивом вцілів. Як це стало можливим немає ніякого значення, адже фільм про не про це.Сюжет зусереджується спочатку на Мін Соні, державному службовцеві, та його дружині Мьон Хві медсестрі, ми бачимо, як виглядає повсякденне життя в останньому неушкодженому багатоквартирному комплексі в цьому регіоні. Оточений лише зруйнованими будівлями, цей житловий комплекс є єдиним порятунком від лютих холодів і голоду.
Коли стає зрозуміло, що ресурсів обмаль, мешканці збираються разом і обирають Йон Така своїм делегатом і лідером, щоб він допоміг їм прийняти важкі рішення і вигнати людей, що не є мещканцями їхнього комплексу. Глядачів занурюють безпосередньо в драму персонажів, яка так сталося, розгортається в самотній багатоповерхівці посеред руїн.
Пейзажі, що демонструють світ з безліччю зруйнованих будівель за межами видимості, створюють відчуття епічності. Але навколишнє середовище - це лише одна частина. Фільми про катастрофи характеризуються тим, що ми бачимо, як люди борються зі стихією, борються за виживання і роблять важкий вибір. У "Бетонній утопії" Ом Те Хва зосереджується на останньому.
Ми бачимо натяки на катастрофу, але те, як світ дійшов до цього, не має значення. Ми бачимо, на що люди йдуть заради виживання, але Ом ніколи не показує цю жорстокість як єдино можливий варіант. Натомість усе, що відбувається в житловому комплексі, є активним вибором. Не будучи змушеним до нього катастрофою, кожен вибір має більшу вагу, дозволяючи людському лицемірству, боягузтву та егоїзму вийти на перший план.
Залучаючи глядачів, режисер просить нас, глядачів, приєднатися до нього. Що б ми обрали? Як би ми ставилися до свого ближнього, і коли ми обираємо акт пасивного чи активного насильства, як би ми його аргументували?
Режисер зосереджується на людях і підкреслює, що людство глибоко порочне, і як ці вади яскраво проявляються, коли існує визначена ієрархія, навіть у світі, де ти втратив усе. І навіть тоді, коли оповідь Ом Те Хва будується на протиставленні "ми" та "вони", він ніколи не втрачає нагоди дослідити, хто обирає, по який бік дверей квартири ви потрапляєте.
"Бетонна утопія" має цікавий сюжет, чудову акторську гру, захоплива і добре виконана. З дещо обнадійливим фіналом неймовірно похмурого погляду на людство. Фільм мені сподобався. Рекомендую до перегляду.
Чи може "Балерина" стати поруч з культовими трилерами про помсту?
Балерина - південнокорейський трилер 2023 року, знятий молодим режисером та сценаристом початківцем І Чхун Хьоном з Чо Чун Со у головній ролі. Це їхня друга співпраця після фільму Дзвінок (2020), що, як на мене, був доволі хорошим дебютом.
Фільм розповідає про помсту колишньої тілоохоронниці за подругу, яку не змогла захистити, бо не знала всієї правди про її життя. Мін Хо була балериною. Одного дня вона наклала на себе руки написавши в записці, щоб Ок Чжу помстилася за неї. Сюжет досить простий від точки А до точки Б без твістів чи додаткових сюжетних ліній. Ми нічого не знаємо про подругу головної героїні на початку фільму. Їхні знайомство та дружба виринає в пам'яті Ок Джу протягом усього фільму.
"Балерина" не соромиться бути жорстокою деякі сцени змушують примружитись. Фільм не великий за хронометражем, але має декілька хороших екшн-сцен з цікавими моментами.
У фільмі немає нічого такого, чого б ми не бачили раніше, але він використовує добре поставлені бойові сцени, з потрібною кількістю зброї та ножів. Чо Чун Со чудово справляється зі своїми завданнями і виглядає досить вправною у стрільбі та бойових мистецтвах. Вона переконує глядачів в тому, що стояти на її шляху не слід.
"Балерина" дає чітко нам зрозуміти з чим стикнулася подруга Ок Джу, але вона не заглиблюється у звірства, скоєні над дівчатами. Можливо, режисер не хотів робити фільм темнішим, ніж він є насправді. Однак, натяків достатньо.
Тепер про те, чого мені не вистачило. Можливо, потрібно було створити більше драми. Показати з якими саме внутрішніми переживаннями Мін Хі допомогла справитись Ок Джу, адже ми не знаємо чому вона покинула роботу тілоохоронця.
Сцена з засідкою в її квартирі. Нам показали лиш віддалено з іншої кімнати, що на неї напали відбулась коротка сутичка. Це могла бути ще одна крута екшн-сцена з що найменше чотирма суперниками.
Сцена бійки в ліфті з трьома бандюганами залишилась за кадром. Як на мене, слід було її реалізувати через зйомку зверху, а також з боків з невеликою камерою на штативі рухаючи її по колу. Бійка була б не довгою, бо вона не очікувана для опонентів, але це було б ефектно з точки зору використання мінімальної площі.Фінальна сцена з купою бандитів могла бути трішки довшою. У головної героїні мали б бути ознаки того, що вона пережила важкий бій у вигляді синців, порізів. Це не критично і звучить як придирання, але все ж. Вважатимемо, що цей поєдинок був не найважчим для неї.
Чи може "Балерина" стати поруч з культовими трилерами про помсту? Правду кажучи, ні. Але для перегляду на вечір цілком нормальний екшончик.
Нащо мені дурні примітки перекладача?
ви заплатили за цей переклад? Ви шукаєте піратський перегляд в мережі. Знаходите безкоштовний ресурс і вам не подобається. Підпишіться на Netflix там доступні переклади без коментарів і навіть раніше ніж тут))
В усіх серіях відсутні голоси...
Це є дивно, так як в мене голоси присутні у всіх серіях, у вас певно щось з гучністю чи драйверами.
Дивовижа базу видала🗿.
Мої записки визволення, або Мій щоденник визволення відрізняється від інших дорам, які я бачив.Оригінальністю є напевно зображення повсякденного побуту, що є ризикованим, але по своєму привабливим для тих, хто не боїться подивитись правді в очі та побачити там себе.Серіал, який зображає буденність такою, якою вона є. Головні герої виснажені одноманітністю щоденного життя, прагнуть знайти задоволення, свободу та себе. Дехто подивившись першу серію скаже, що нудно, але я бачу справжнє життя більшості. Ми можемо переглядати різні серіали та фільми про звичайних людей із глибин соціуму розуміючи те, що вони переживають, або те, що нам хоче сказати автор, але не завжди переживали те ж саме, що й головний герой. З перших хвилин цієї дорами я не просто розумію, а знаю, що відчуває героїня. Не прям усе, що з нею відбувається, а ті моменти, що стосувались корпоративної культури компанії, соціуму прямо в яблучко. Деякі розумники понаписували книг про те, як потрібно покращувати роботоздатність своїх працівників, щоб вони ніби як були задоволеними, щасливими, мали енергію завзятіше працювати. Тільки мова тут не про підвищення зарплатні, а про корпоративи, клуби за інтересами, заробляння якихось балів. Ніби я ж вас так люблю і хочу, щоб ви веселились та приділяли увагу саморозвитку, але ці дебіли не розуміють, що не всім це цікаво і занадто довге перебування соціумі, де у всіх три маски на день, навпаки втомлює. Після роботи хочеться відпочити від людей та їхньої фальші. Але ти змушений займатись дурницями, які займають твій і без того мізерний, вільний час. З одного боку, це дорама більше для інтровертів, з іншого боку може бути корисною для тих, хто ними не є, щоб розуміли як відрізнити інтроверта і не зайобувати його своєю тупістю і пустословим надокучанням. Або тупоголовим керівникам якихось компаній, які не розуміють, що різні люди мають різний характер і, що корпоративи, заробляння балів, задовбування своїми тупими правилами, аж ніяк не впливають на ефективність роботи. Насправді інтроверти відкриті, люблять спілкуватись, але з маленькою кількістю людей, які їх розуміють.
Вони надають словам ваги, в той час, як інші розкидуються ними не вдумуючись в їхній сенс будучи такими собі балакаючими головами, які нічого з себе не представляють. Також їм не притаманно носити маски та прикидатись тим ким вони не є, від того їм ще важче серед фальшивок витискати з себе хоча б якусь посмішку.
Без спойлерів.
Історія розповість нам про двох друзів Хан Сон У та І Ин Су, які знають один одного протягом 20-ти років. Хан Сон У фотограф, який здається почав втрачати ентузіазм, до своєї справи. І Ин Су авторка пісень, що бажає писати хіти, але в її піснях не вистачає емоцій. Вона пропонує Хан Сон У переїхати до неї на два тижні, щоб допомогти з текстом.
Люди часто говорять, що не може бути дружби між чоловіком та жінкою. А чи може кохання існувати без дружби? Як довго триватимуть стосунки без дружби? Якщо дружба ґрунтується на довірі, щирості, симпатії, спільних інтересах, захопленнях, а найголовніше в ній взаємоповага та взаємодопомога. То, хіба це не ґрунт для любові?
Дружба побудувала фундамент для любові та здорових стосунків. Саме такі стосунки ми спостерігаємо між парою. Все своє життя вони постійно підтримували, підштовхували один одного до здійснення своїх мрій. Мотивували та бажали кращого. Завжди нагадували про унікальність та талановитість одне одного. Кожен із них на перше місце поставив потреби, бажання та успіх партнера, жертвуючи коханням, боячись нашкодити один одному.
Ця дорама затишна та тепла. Її хочеться дивитись залізши під ковдру з чаєм чи какао.Саундтрек №1 можна сміливо додавати у список фільмів на різдвяні свята. Хоч події і не розгортаються саме на Різдво, але всі необхідні компоненти тут є: сніг, романтика навіть мандарини.
Без спойлерів. Частина 2.
Якою б похмурою наша героїня не була, було два чи три показових моменти її щирої посмішки, що є ознакою того, що вона жива в середині. В одній зі сцен Мун Дон Ен пояснює, що їй потрібно залишатись похмурою, бо якщо дозволить сміятись, то забуде заради чого йшла такий довгий шлях.
Це не той випадок, коли захищають злочинців, поведінка яких зумовлена травмами від насилля і їхніми жертвами стають винні чи невинні, я таких не виправдовую. Я про те, що її глузд цілком здоровий, тому що можливо вона й бажає смерті своїм лиходіям, але від таких думок ніхто не застрахований. Важливі її дії. Вона не збирається бруднити руки кров'ю, весь план спрямований на те, щоб негідники відповіли за свої вчинки перед законом. Мова йде не тільки про скоєне ними насильство над нею, але й про вбивство.
Фраза, яку вона промовляє "Око за око", не потрібно сприймати буквально, а в загальному. Іншими словами вони зруйнували її життя, тому потрібно зруйнувати їхнє, яке вони мають завдяки багатим батькам. Вбивати, щоб потім сісти, сенсу мало. Познущатись так само фізично над ними також нічого не дасть і тоді головна героїня буде не кращою, а злочинці все одно залишаться в розкоші не розплатившись за свої злочини, ще й всі їх будуть жаліти. Тож залишилось продумати стратегію.
Без спойлерів. Частина 1.
Історія про жінку, що живе заради цілковитої помсти хуліганам дитинства, які зруйнували її життя.
Ще до релізу я побачив трейлер у своїй стрічці новин і поклав око на цю драму. Я розумію, що трейлери це рекламний ролик, які спроєктовані таким чином, щоб привернути увагу і ймовірність того чи сподобається проєкт 50 на 50, але внутрішній голос мені підказав, що це буде дійсно щось достойне. Враховуючи той факт, що з проєктів Сон Хе Ґьо я дивився тільки "Нащадки Сонця", кадри трейлеру з її кардинально новим амплуа мені реально сподобались.
Наскільки я зрозумів перед виходом цього проєкту було три категорії людей: - ті кому подобається ця акторка і вони в будь-якому випадку дивилися б;- просто глядачі, які знають цю акторку;- ті, хто ставились упереджено, бо у неї ролі були переважно одного жанру, тож думали, що нічого особливого. Але Сон Хе Ґьо всіх здивувала, наче демонструючи, що можливо потрібно всім готуватись до нових ролей і перестати сприймати, як актрису мелодрам.
У всіх кар'єра складається по різному це стосується і жанрів у яких працюють актори, але таке відчуття, що сценарій народився, ніби в потрібний час в потрібному місці, саме під вік Сон Хе Ґьо.
Не важливо любите ви цю актрису чи ні, але вона добре впоралась з цією роллю. Тепер її сприйматимуть по іншому. Думаю це нова точка кар'єри у новому напрямку, новий етап з розширеним горизонтом, якщо вона звісно цього захоче, я не її менеджер тому не знаю, які у неї плани, але якщо хтось може організувати зустріч з нею та побути перекладачем, то у мене є декілька думок щодо жанрів.
Як на мене, це одна з найкращих драм 2022, серед переглянутих особисто мною, яка завершила попередній рік і через особливість релізу продовжиться в березні цього року. Тому 16 епізодів, що вказані в мене на обкладинці є загальною кількістю серій разом із тими, що вийдуть.
Мун Дон Ен походить із бідної сім’ї та хоче стати архітектором, але всі її мрії руйнуються, коли на неї часто нападають і знущаються в школі. Через те, що з нею сталося, вона більше не може ходити до школи, тому вирушає на шлях помсти.
Початок драми був психологічно важким для перегляду. Темп сюжету не швидкий, але я не помічав, щоб мені було нудно. Все рівномірно, плавно без різких перепадів і при цьому 8 серій пролетіло швидко. Сподобався саундтрек.
Хоч жертва і стає одержимою помстою, але вона не стала ж такими, як ті злочинці. Те, що головна героїня закриває рота та ставить на місце усіляких покидьків, це не є навмисними образами, це захист їхніми ж методами, який дає зрозуміти, що я не дозволю словесно глумитись наді мною, тим паче, що все підкріплене логікою та фактами, а не як у їхньому випадку суто образи заради власного задоволення.
Серіал досить щільний, цікавий, захопливий та зі своїми таємницями. Маючи лише 12 серій сюжет стрімко розвивається оскільки герої потрапляють у все більші і більші неприємності. Реліз відбувся 25 січня 2019. Спочатку планувалось зробити лиш 8 серій, але після виходу 6 серії було прийнято рішення зробити другий сезон, що вийшов 13 березня 2020.
У "Королівстві" все на висоті: візуал, костюми, декорації, режесура, сценарій, опараторська робота, актори. Також завезли потужні, епічні битви, а зомбі справді страшні та швидкі. Це однозначно топовий серіал. Протягом кожної наступної серії оберти зростають, а в другій частині все стає більш захопливим.
Цей проєкт є особливим серед інших зомбі хорорів, адже сюжет розгортається в історичному сетингу.Серіал підійде як для любителів "Гри престолів" через політичні інтриги навколо престолу, так і для любителів зомбі хорорів.
Рекомендую до перегляду.
Фільм або як ще називають спеціальний повнометражний епізод до серіалу під назвою "Ашін з Півночі" вийшов 23 липня 2021 року, зосередивши увагу на персонажі другого плану у виконанні Чжон Чжі Хьон. Епізод є спінофом до другого сезону "Королівства" і досліджує передісторію Ашін, загадкового персонажа, з яким група І Чанга зіткнулася під час подорожі на північ, щоб з'ясувати походження хвороби.
"Королівство: Ашін Півночі" поєднує в собі драму, політику, війну, трилер про помсту і фільм про зомбі. Але попри все, що відбувається, фільм зберігає фокус, який ставить на перше місце створення фундаменту для Ашін, а потім спостереження за тим, як вона перетворюється на жахливу жінку, керовану горем і помстою.
Гра Чжон Чжі Хьон чудова, можливо навіть краща, ніж у головних героїв основного серіалу. Ашін жорстока і холодна, але вона також вразлива і переживає травму. Крім того, її фізичні дані досконалі. Вона стрілець з лука, який також може використовувати метальні ножі. Вона робить це швидко, а жорстокість і гнів персонажа відчутні не лише в екшн-сценах, а й у моменти мовчання. Акторка, що зіграла молодшу версію Ашін також молодець.
Те, що Ашін була мотивована помстою, має сенс, але це не виправдовує її кінцеву мету та масштаби, яких вона хоче досягти. Можливо вона не усвідомлює чого хоче. Точніше, звісно вона знає і усвідомлює. Я маю на увазі, чи стикалась вона з дилемою, чи варто прирікати на таке всіх, хто до того не причетний? "Ашін з Півночі" дає нам відповіді до серіалу, але певною мірою додає запитань. Наприклад, хто малював ті малюнки і що було з ними?
Фільм не зовсім працює, як окрема картина, тож його треба дивитись в зв'язці з серіалом. Попри те, що це приквел я б рекомендував дивитись по датах релізу: спочатку серіал, а потім фільм. "Королівство: Ашін з Півночі" не вистачило драматизму, щоб мотивація Ашін викликала хоча б трішки співчуття. Ми майже нічого не дізнаємося про селян з якими Ашін мешкала. Можливо якби фільм був довшим і розкрив нам більше взаємодії, то було б краще
Ашін є більш небезпечною, ніж крутою, лиходійкою з тематичними атрибутами героя.
Якщо ви колекціонуєте фільми про помсту або про жіночу помсту, то ця стрічка також має зайняти своє місце у вашому списку.
Корейський фольклор у дорамі.
Однією з визначних особливостей південнокорейського виробництва драм є творче вливання їхньої багатої культури в їхній зміст. Від історичних місць до традиційних ігор, їжі, напоїв, музики та моди - їм вдається не лише розважати, а й просвіщати світ про своє суспільство через свої шоу.
Сценаристка Кім Ин Хі, відома своєю чудовою роботою про історичних зомбі в "Королівстві" (2019-2020), досліджує інший корейський фольклор у "Меснику" (2023), цього разу представляючи примарних істот і народну релігію шаманізму, яка відіграє величезну роль у створенні моторошної таємничості та жахів у цій драмі.
Окрім професорів-фольклористів, які намагаються розкрити випадки одержимості демонами та загадкових смертей, у фільмі також є сцени, що показують, як місцеві жителі практикують свої ритуали та традиційні вірування і звичаї, передані від предків, такі як вигнання невдач та привітання удачі.
За сюжетом, професор фольклору Ґу Ґан Мо присвячує своє життя заглибленню у світ злих духів, відвідуючи села, проводячи місцеві дослідження, спостерігаючи за ритуалами та публікуючи книги, що містять важливі факти про шаманізм, демонічні об'єкти та історії про привидів, що призводить його до жахливої загибелі.
Після низки моторошних подій його донька Ґу Сан Йон, яка живе окремо, стає одержимою хитрим духом, і багатий професор фольклору Йом Хе Сан, який бачить демонів, разом починають розслідувати надприродні таємниці, розплутуючи занедбані зловісні події та з'єднуючи крапки над "і" в минулому і сьогоденні. Так само двоє детективів проводять перехресний допит у справі про низку дивних смертей, що мають схожі риси зі старих справ.
У своїх пошуках їм вдається виявити важливі елементи, які вказують на практику шаманізму, даруючи глядачам моторошний досвід, який обертається навколо старого села під назвою Джанджін-Рі, загадкової історії про дерево Дукдалі, дзеркальні відображення, дивні звуки, привиди неповнолітніх, різні ритуали, співи та зниклу дівчину з рудим аксесуаром у волоссі, яку підозрюють у викраденні могутнім шаманом у далекому 1958-му році.
Сюжет, можливо, не такий гостросюжетний, як у "Королівстві" (2019-2020), але він забезпечує достатню психологічну напругу в моторошних ситуаціях, пов'язаних з привидами і злими духами.
Джерело: https://korean-binge.com/
Відгук.
Чхве Джун Вун оббиває пороги різних компаній у пошуку роботи, але йому постійно відмовляють.Після чергової відмови на шляху додому він зустрів бездомного чоловіка, який намагається стрибнути з моста. Спочатку Чхве хотів пройти повз, але світла сторона його душі взяла верх. Намагаючись відговорити незнайомця від задуманого, ні звідки взялись двоє, які наголосили йому не втручатись у чужі справи. Під час цієї активної розмови безхатько наважився стрибнути, а Джун Вун намагаючись його врятувати зіслизнув разом з ним у річку Хан. Після інциденту Джун Вун дізнається, що душа прийшла до тями, але тіло знаходитиметься в комі ще три роки. Двоє незнайомців виявились женцями смерті, задача яких рятувати людей від самогубства, щоб зберегти рівновагу між світом живих та потойбіччям. Джун Вун долучається до їхньої команди з "Управління ризиками", щоб скоротити термін перебування в комі.
Протягом сюжету нам розповідають історії людей, які не хочуть, щоб завтра настало. Драма проливає світло на гостросоціальні проблеми. Дехто скаже, що тут нічого нового. Так, нічого нового. А знаєте чому? Бо більшість суспільства й надалі неадекватно на них реагує. Суспільство полюбляє засуджувати тих, хто скоїв самогубство не знаючи причин, а інколи й самі являються тією причиною. Іншими словами вони вбивці, хоч і не усвідомлюють цього. Словесні вбивці, які не несуть відповідальності. Не дарма кажуть, що словом можна вбити, але словами можна й зцілити. Саме цим і займається наша команда. Вони намагаються віднайти людям сенс їхнього життя за допомогою слів, яких вони так потребують, яких так і не почули, яких навіть їхня підсвідомість не змогла сформулювати через тиск соціуму, слів, яких буде достатньо, щоб повернути бажання побачити завтра. Серіал вчить цінувати життя. Вчить уважніше спостерігати поведінкою людини й зрозуміти чи з нею все нормально. Адже від простих речей таких, як допомога, підтримка, уміння вислухати може змінитись чиєсь життя. Показує наскільки спілкування важливе та як може захистити від негативних наслідків, та який сильний вплив на психічне здоров'я воно має.
Вірогідність того, що біля вас будуть люди, які вам допоможуть чи до вас завітає команда з управління ризиками мала. Тому драма спонукає вас: по-перше, цінувати життя;по-друге, бути тією людиною, яка зможе комусь допомогти; по-третє: "Зрештою, тільки ми самі себе можемо врятувати", - Ку Рьон.
Давно про неї знаю. Ну як давно з 2022 року. Але добре, що я її ще не починав, бо тут вже роблять субтитри. Поки дивитимусь щось інше, це вже перекладуть. Дякую.
Квітка зла - це прекрасний детектив наповнений емоціями та сюжетними поворотами. Дивився на одному подиху. З першої серії як вдихнув, так і на останній видихнув.Прекрасно створені атмосфера та антураж, завдяки яким занурюєшся в історію. Дорама постійно тримає в напружені, немає відчуття затягнутості. Це саме той випадок коли проковтуєш серію за серією, прилипаючи до крісла, бажаючи, щоб смаколики та чай не закінчувались.Як правило коли мова йде про детектив це має бути заплутана загадка, яку треба розгадати. Як тільки її розплутують у більшості випадків ми забуваємо про фільм. Корейські сценаристи балансують приділяючи увагу не лише основному сюжету, а й персонажам. Їхні історії сповненні драмою, переживанням, болем, розпачем, стражданням, коханням, радістю. Який би сюжет не був ви його не запам'ятаєте, якщо немає переконливих дійових осіб. Історія запам'ятовується не сама по собі, а завдяки персонажам, яких актори втілювали на екрані. На мою думку, І Джун Гі та Мун Че Вон впорались чудово створивши особливу хімію. Інші персонажі також запам'ятовуються і є не менш важливі для сюжету. Серіал демонструє чудові сімейні зв'язки та критикує упереджену поведінку суспільства, наполягає на тому, що завжди потрібно залишатись Людиною, щоб не трапилось.Дорама неймовірно захоплює у ній є все детектив, мелодрама, трилер, кримінал, драма і справжня історія кохання.Чи все так ідеально? Давайте на чистоту рідко бувають ідеальні проєкти. Тому, зрозуміло, що й тут можна до чогось причепитись. Але тупість не читати книгу, бо одна буква погано надрукована. Основне в книзі - зміст, суть.Сюжет захоплює? Так. Сценарій хороший? Так. Гра акторів - на мій погляд, чудова, тому що драматичні та стресові сцени важче грати, до того ж вони можуть мати вплив на психологічний стан актора. Повчання, суть? Присутні. Ця дорама мене приємно вразила і знайшла свій куточок у моєму серці.Рекомендую.
"У разі сумнівів на користь відповідача. Ніхто не вважається винним".
Це той випадок коли спостерігаючи за титрами останньої серії ставиш собі питання: "А що уже кінець?".Сюжет настільки добре затягує, що прив'язавшись до історії не можеш відпустити її в ту ж секунду, коли закінчується фінальна сцена. І справа не тільки в хороших враженнях від екранізації, а й у відкритому питанні, яке залишають нам сценаристи для роздумів. Бувають фільми та серіали, як фастфуд, ковтаєш забувши, що саме. А є "Один звичайний день" - вишукана страва, яка залишає післясмак у прямому сенсі цього слова.З самого початку й до кінця дорама тримає в напруженні. Після перегляду першої серії в тобі прокидається детектив Коломбо. Ти не можеш уже забути про цей серіал, починаєш думати над справою де б не був і чим не займався. Протягом усіх 8-ми епізодів серіал постійно змушує тебе аналізувати різні версії, маніпулює та намагається заплутати. Я ціную таке, це знак якості. Атмосфера, антураж саундтрек, все задає правильний настрій.Чудова акторська гра. Всі справились зі своїми ролями на відмінно, незалежно від того скільки екранного часу мав їхній персонаж. Після перегляду я дізнався, що дорама заснована на британському телесеріалі "Кримінальне правосуддя" 2008 року та ще й має американську адаптацію "Ніч". Пишу це для того, бо знаю, що ви можете прочитати це в описі подумавши: "О, так подивлюсь оригінал чи американську версію". Емм... вам же гірше. Навіть і не думайте. Потім, після перегляду корейської адаптації, будь ласка. Порівнявши моменти з перших серій. Запевняю вас, що операторська робота: ракурси, кольорокорекція, освітлення в корейців просто шикарні. Фінал останньої серії порівнював тільки з американською, бо британської версії не знайшов. І знову в корейців реалізація краща. Сценарії відрізняються, але не маю бажання передивлятись інші версії повністю. В цьому немає сенсу. Це однаково, що після спагеті з ніжними тюфтельками в підливці, їсти зліплені холодні макарони. Найкраще, що могло статися з адаптацією даного сюжету, сталося на знімальних майданчиках десь у Сеулі.Цю дораму я додаю у свій особливий список і попрошу мозок чи серце виділити для неї місце на своїх елітних полицях.
Мені сподобалась історія, дякую за переклад :)
Це рімейк оригінального теж корейського фільму Дітто 2000 року.
Мені дуже сподобався фільм і його атмосфера. Історія була наповнена, актори чудові. Магія кіно спрацювала🌟
Красива історія, хоч трохи розтягнута, але під настрій якщо втрапить, то саме воно.
Я думала перестати дивитися, здалося не цікавим, але я не жалію, що продовжила перегляд. Всім рекомендую, мораль дорами справді навчає
Подивіться оригінал Дітто 2000 року.
Це не дорама, а фільм.
Фільм, як і переклад, чудовий! Дякую вам!
Для своєї ролі у драмі «Моє ім'я» Хан Со Хі пройшла інтенсивну фізичну підготовку та вправи для бойовиків.
Со Хі довелося багато готуватися до своєї ролі, як фізично, так і емоційно. Вона не лише продемонструвала свій потенціал як затребуваної (і нагородженої) актриси, але й свою відданість акторській майстерності. Усі учасники акторського складу відвідували школу бойовиків протягом двох місяців, але Со Хі пройшла інтенсивне навчання за місяць до них. Вона згадала про це під час прес-конференції шоу, де додала: «Я багато займалася спортом і їла те, що хотіла, тому я набрала 10 кілограмів від ваги, яку мала під час зйомок «Світ Подружжя» .
Акторський склад аплодував зусиллям Со Хі над цим проектом, включаючи режисера Кім Джин Мін. Перед її кастингом він запитав її, хоче вона роль чи ні. Він вказав на ризики, пов’язані з цим, коли вона погодиться, включно з отриманням травм через екшен-сцени. Режисер також розповів Со Хі, що це буде чудова можливість для неї показати свій широкий акторський спектр. Побачивши її чудову гру в "Моє Ім'я", режисер Кім Джин Мін подякував Хан Со Хі за те, що вона зробила все найкраще.
Вона розповіла, що ці звички залишилися з нею навіть після закінчення драми, сказавши: "«Моє ім’я» безумовно сильно вплинуло на моє життя. У минулому я зосереджувалася на дієтах, орієнтованих на харчування, а не на фізичні вправи, але цього разу я дізнався, що тренування можуть бути способом зняття стресу. Після цього я зрозуміла, що мені потрібно займатися спортом, і мій світогляд повністю змінився".
Щодо Пак Хі Сун, який грає голову картелю Тончхон, він же Чой Му Джин, він згадав, що дивився багато класичного нуару, як-от «Хрещений батько », щоб зобразити внутрішню роботу боса. Це на додаток до інтенсивного навчання, яке він пройшов, на відміну від його минулих проектів, де йому доводилося виконувати фізичні вправи лише протягом місяця.
Актори фільму «Моє Ім'я» освоїли сферу бойовиків, щоб зробити свою гру реалістичнішою та переконливішою — і це лише одна з багатьох причин, чому вам варто переглянути всі вісім епізодів.
Чудовий, прекрасний, захоплюючий, потужний, цікавий серіал з 8 серій про дівчину, яка приєднується до кримінальної організації та проникає в поліцію як таємний агент, щоб дізнатися правду про смерть свого батька.Хороший сюжет і атмосфера, гра акторів на висоті. Акторський склад був підібраний гармонійно. Історія одразу затягує і не на мить не відпускає. Однією із головних складових бойовиків є власне бойові сцени. І тут з цим усе добре.Головна героїня є таким собі південнокорейським жіночим варіантом Джона Віка у ролі Кіану Рівза чи Джекі Чана зі своєю "Поліцейською історією". Хан Со Хі виклалась на повну, тренувалась наполегливо. Без травм не обходилось, але вона продовжувала. Для входження в образ майстра з ножового бою постійно носила із собою справжній ніж. Бойові сцени знімали без ривків і танців з камерою. Використовувались загальні плани, плавні довгі обходи камери навколо акторів і зйомки з різних кутів, що дало можливість продемонструвати вміння і навички, які актриса отримала під час тренувань у школі каскадерства. За словами Хан Со Хі, вона вирішила взяти участь у цій дорамі, бо хотіла випробувати свої сили. Порівнюючи цю роль з її попередніми роботами можна впевнено сказати, що вона різнопланова актриса, яка може вживатись у різні амплуа. Разом з екшеном серіал гармонійно поєднує драму, детектив, нуар і трилер. Атмосферний, якісний саундтрек з першої серії задає правильний настрій своїм унікальним звучанням, яке надає прекрасне відчуття присутності в цій історії. Дуже якісний проєкт, який демонструє наскільки різноманітними можуть бути південнокорейські дорами. Одним словом я у захваті. Ця дорама прямим рейсом відправилась у мій список улюблених фільмів і серіалів, які я коли-небудь бачив.
Фільм у жанрі трилер, що розповідає про дівчину, на ім'я На Мі, яка їдучи додому загубила свій смартфон в автобусі.
У світі стає все більше людей, які довіряють цьому прямокутничку абсолютно все своє життя до найменших дрібниць, створюючи таку собі віртуальну копію себе від соціальних мереж до роботи, тож втрата цього девайсу не аби як вганяє в паніку.
Зловмисник, що знайшов смартфон видає себе за іншу особу, каже, що зустрітись не може, а у телефона ненароком був пошкоджений екран, тож він залишив його в майстерні та оплатив ремонт. На Мі здивована таким вчинком, але вона вдячна за те, що її життя повернулося до ладу.
Без її відома працівник встановив програмне забезпечення за допомогою якого відстежує її повсякденне життя. Він повністю має доступ до її смартфона соцмережі, чати, камера, мікрофон. Водночас місцевий поліційний детектив розслідує справу серійного вбивці.
Фільм не винаходить чогось нового в жанрі, натомість вдало використовує класичні фішки переслідування в трилерах, але за допомогою технологій. Суть в тому, а чи не занадто багато ми покладаємось на те, що можна використати проти нас? Враховуючи, що це перший фільм 35 річного Кім Те Чжуна, який повністю зрежисований та написаний ним, вийшло доволі добре. Детективна лінія йде на фоні основного сюжету, що разом з фіналом достатньо, щоб зрозуміти методику злочинця. Теоретично я розумію, що можна було обіграти все складніше, хоча уявлення немає як. Але з іншого боку приймаючи той факт, що режисер та за сумісництвом сценарист немає досвіду, тож вести детективну лінію такої ж сили, як і трилерну він навряд чи зміг. І ми могли б отримати не трилер-детектив, а кашу.
Особисто мені було цікаво та не нудно. Не казатиму, що дивіться обов'язково, бо розумію, що це не шедевр і хоч на сторінці суб'єктивно моя думка, але все ж дописи виглядають як рекомендації. Фільм можна дивитись, якщо ви хочете подивитись. Розчарувань не буде, якщо ви не сподіваєтесь на новий хіт усіх часів. До того ж є українські субтитри, що робить вибір легшим.
Військовий прокурор чи солдат? Ранг важливіший закону чи навпаки?До Бе Ман не хотів бути військовим через смерть батьків, які були військовослужбовцями. Кинувши середню школу, щоб не потрапити на службу, він складає іспити на адвоката, отримує сертифікат і ліцензію за спеціальністю.Знайти хорошу, високооплачувану роботу було не так легко. Несправедливість з якою він так хотів боротись зустрічала його в кожному кабінеті де проходила співбесіда. Одного вечора він погоджується на пропозицію від якої не можна було відмовитись. Так доля завела нашого героя туди, де він мав найменше бажання бути. До Бе Ман приміряє форму і приймає повноваження військового прокурора.Але тепер пріоритетом для нього стає не боротьба за справедливість, а гроші. Він просто солдат, який виконує накази та отримує винагороду.Незадовго до звільнення та переходу на наступний рівень кар'єри в його підрозділ прибуває новий прокурор Ча Ву Ін, яка являє собою повну протилежність. Зі старшими по рангу говорить прямо, виражає свою думку, нікому не підлещує. Говорить, що в першу чергу вона військовий прокурор, а не солдат. І, що форма на ній дозволяє їй притягувати до відповідальності військових злочинців не зважаючи на ранги, а не бездумно виконувати накази. Але насправді у цих двох більше спільного чим протилежного. Це драйвова історія двох прокурорів, які об'єднують сили та навички в боротьбі проти злочинної організації серед військових. Для драйвової історії треба відповідний саундтрек. І тут він присутній та зі швидкістю світла додався в мій плейлист ще під час перегляду першої серії.
Дякую за переклад. Я її минулого року бачив у одній підбірці на якомусь сайті чи то my drama list, а ні, здається на hancinema, але не суть. Постер зацікавив, додав у список. До всього одночасно не доберешся, то новинка, то випадкові проєкти, які зацікавили, тому звісно ще не дивився. А тут виявляється її перекладають. Дякую.