Ця історія зосереджена на емоціях, мені зовсім не близька.
Вона підіймає протиріччя емоційного (творчості) й логічного (технологій), але не заглиблюється в них, використовуючи суто як конфлікт для кохання героїв.
В кінці емоції перемагають логіку й здоровий глузд. Але і сенс цієї історії в тому, щоб герої знову навчилися відчувати.
Герой Пхіма ж навпаки звільнився від своїх почуттів (почуття прив’язаності до Ко й Джіро) й тим самим переміг своє вигорання.
Прекрасні картини, відверта історія просякнута еротизмом. Здається глибокою, хоча насправді такою не є. Вона емоційна, просякнута відчуттям сірості (вигорання), але не глибока чи філософська, скоріше художня.
7/10
9 та 10 серії в озвучці не запускаються. В цілому майже всі відео з озвучкою трохи поламані
А куди ділося відео?
Дякую за працю 💖
Нагадало мені “Евтаназію”, тільки там була гостросоціальна тема й обидва гг хай і були по різні боки, але кожен був по-своєму правий, а тут в нас є: чорний прапор Пхім, якого хочеться придушити, й дуже доброчесний поліцейський Тхан.
На відміну від схожих сюжетів, де боротьба за владу схожа на високоінтелектуальну гру в шахи з багатоходовками, тут герої діють доволі грубо й по суті копають та відбиваються по черзі. Це дуже свіжо, мені сподобалося)
У Аріси такі неймовірно гарні наряди. Хочу собі кожний.
Сценарист в 9 серії дуже мене розсмішив:
Тобто, чувак в розшуку офіційно реєструє шлюб? Вони б ще трансляцію вели. Я розумію, що це зроблено для того, щоб показати, що в Таїланді дозволені одностатеві шлюби (вельми заздрю), але сюжетно це було дуже тупо й недоречно. Реву та стогну.
Мені сподобався, те як розвивалася романтична лінія між героями. Спецефекти тут доволі аматорські, що трохи насмішило, але ми тут не за цим, тож закриємо на це очі.
8/10
Це таке розчарування 😭
Мені дуже сподобались Боун, Прем, Баркод в цих амплуа. Зйомка, кольори, тропи – все таке, як я люблю. Було динамічно, гарно, не ідеально, але цілком достатньо, щоб я насолоджувалася. Все було добре до 8 серії, а далі... Сюжетна діра на сюжетній дірі.
Чому Ферату різко зірвався й повбивав усіх в сиротинці? Що за імбова сила в Раміля? Не просто проник в спогади Панна, а ще й перемістився в минуле. Та з цією силою можна достобіса багато зробити! Ще й наслідків її використання я ніяких не побачила, короче, рояль. Чому Ферату різко прокинувся? Раміль же його загіпнотизував? Вампіри: не дихають. Джет: душить отця Дракулу подушкою. WTF!? І це ще далеко не всі питання.
Також кінець з картиною і справді є сумнівним “щасливим кінцем”, адже ці двоє, по суті, ізолювалися від світу, щоб бути вічність тільки в двох. І я розумію, що Панн хотів мирного життя в хатинці з садом, але ж він також любить свого брати, а тепер він його не побачить? Або бачитеме рідко. Кінець виглядає скоріше гірко-солодким, хоча це і доволі оригінально і має право на життя.
Балаган. Ще й натяк на 2 сезон є…
5/10
Це трохи абсурдна трагікомедія. Мені більшу частину часу боліло за героїв. Хотілося б побачити їх стосунки й їх розвиток.
Мило, трохи наївно, але ми всі мріємо про прийняття від батьків.
Другорядна пара дуже класна, вони вельми милі. Що в першому житті, що в другому - вони мені дуже сподобались. Вони мої фаворити й я буду за ними сумувати.
Основна пара мало взаємодіє між собою в романтичному плані, відчуття таке ніби їх стосунки побудовані в першу чергу на пристрасті. Це нормально і багато стосунків так починаються, просто я не фанатка такого. Для мене їх романтичні стосунки не розкриті.
Сама історія з прокляттям, духами, кармою дуже цікава, але іноді є вода. Вважаю, що всім варто спробувати глянути цей лакорн, адже знято шикарно, актори грають добре, історія продумана.
Об’єктивно 10/10, суб’єктивно - 8/10
Перші серії навіть було цікаво: люблю сюжети коли кривдник намагається загладити свою провину, але мені подобалась це рівно до того моменту поки я не зрозуміла, що єдина причина, чому Венус так відноситься до Ская - це те, що Скай вічливо відмовив його почуттям, сказав, що може бути тельки другом (це навіть не спойлер бо написано в описі, я думала там є якісь підводні камені, інтрига). Через деякий час Скай розібрався в своїх почуттях і зрозумів що вони романтичні, і це нормально, за це не можна карати людину. Але в цьому лакорні нам переодично наголошують про провину Ская. Це вже не в перше коли тайці намагаються видати біле за чорне, ненавиджу таке.
Скай постійно наголошує що Венус дуже добрий і лагідний, але єдине що я побачила це те що він егоїстичний, істеричний, жорсткий та розбещений як дитина.
Сцени сексу тут і справді дуже порнографічні, я б сказала на межі, дивитися весь лакорн заради них я б не стала, але залишу таймкоди, бо схоже це зацікавило людей) ⬇️⬇️⬇️
1 серія 11:55 ; 8с 32:10 ; 9 с 32:40+1:02:00 ; 10с 48:00 ; Спешл 28:40
В цілому обертаючись назад, то це було ні про що: нудно, без сенсу, без якихось цікавих сюжетних ліній, не мило, навіть огидно. Марно витрачений час.
Спешл - огидний і ще більше забило цвяхи в труну цього тайтлу для мене.
4/10
Я жалію що подивилася це (в мене є виправдання: я думала, що стане краще).
Цей серіал не дружить з логікою. Я так і не зрозуміла: чому не можна було з самого початку заарештувати або покликати поліцію, щоб вони розібралися з Йодом? Адже він явно був небезпечний для селян. Я також не розумію логіки покарання головного героя в усіх тих ситуаціях, де він був явно жертвою (типу, вчителька сказала, що їй не цікаво хто почав бійку? А повинно бути цікаво! І вибачення Джома в цій ситуації взагалі сюр) і чому кривдник не отримав ніякого покарання? Відсутня логіка і система правосуддя, і таких моментів ще багато.
На початку серіал намагався в філософію й деякі цитати я навіть занотувала, але з часом вони про філософію забули. З хорошого не можу не відмітити трьох малих бешкетників за якими було весело спостерігати й про яких (як і про філософію) ближче до кінця забули.
До того, чому саме я так сильно жалію, що подивилася цей лакорн. З самого початку стосунки головних героїв були більш як наставник/учень або опікун/дитина. Із цієї ситуації потрібно було якось вирулювати, щоб вони стали закоханими і автори вирулили з цього на два з п'яти. В мене до самого кінця залишилось відчуття, що вони більше не партнери, а саме залишились в ролі опікуна/опікаємого, ніби Джом не любить Йо, а ніби він підібрав дуже милого цуцика й тепер несе за нього відповідальність і не хоче зраджувати його (цуценяти) любов. Можливо це відчуття викликане якраз таки моїм віком і частим піклуванням про молодших, що не є моїми братами/сестра, не обов'язково щоб ви відчули те саме, але мені було огидно, особливо під час еротичної сцени, яку я через це скіпнула.
До таймскіпу в 5 років в кінці автори готови також не були, навіть три бешкетники залишились такими ж як були (а на хвилиночку, по таймінгу їм повинно вже бути 20+) і навіть зачіски ні в кого не змінилися.
Це не було нудно, локації гарні, не погані сюжетні лінії й крапля філософії, але суб’єктивно для мене романтична лінія вийшла дуже поганою і мені тепер треба подивитися щось, щоб забути про неї.
Тут присутнє рідке для тайських серіалів явище, а саме – гарна гра акторів.
Ця історія привнесла для мене дещо нове в жанрі “другого шансу” адже тут головний герой навіть після переродження залишається доволі наївним і м'яким, що є не звичним для таких історій, але, саме ці риси характеру дозволяють йому знайти своє щастя.
Також дуже цікаво як гг не обмежений в можливості говорити про майбутнє й постійно вкидає його іншим персонажам)
Лакорн дуже милий та одночасно трагічний, гарно знятий, продуманий, в цілому вартий уваги.
9/10
Це дуже мила, хімічна романтика з гарними й талановитими акторами на передньому плані, тема пророцтв і розкриття зловмисників – другорядна, й існує більше для фону.
Це було дуже солодко, аж зуби зводило, думаю в мене буде карієс, пищала від милоти ледь не кожну серію. А ще, цей лакорн подарував мені саме той розвиток кліше “битва: хто нагодує наш романтичний інтерес краще” який я мріяла побачити.
Трошки сценарій по-дебільному написан 😅
Для мене головні персонажі не виглядають як закохані, навіть як друзі, вони ніби просто застрягли разом і копирсаються в своїх проблемах. І діло не в грі акторів, а саме в взаємодії персонажів. Я не відчула, що вони закохана пара.
Перші, приблизно, шість серій — просто знущання над Джеєм/Джвеєм. Далі, трохи розмитих, але спойлерів. Сан постійно кидає його, підводить, робить йому боляче навмисно й після всього він хоче, щоб Джей вдруге! зізнався йому першим… А інші персонажі такі: Так, Джей, ти поганець бо не робиш перший крок. Чи я тупа чи лижі не їдуть. В цілому я не побачила від Сана хоч якихось зусиль задля цих стосунків. А от палок в колеса він понаставлял, хоч греблю гати.
До речі, бідність Сана, яку можна було обіграти, ніяк не використали, а в якийсь момент про неї і забули схоже.
В цілому задуму на 11 серій не вистачило, тож в середині ми маємо багато води ні про що.
Тим не менш, дивитися легко й весело, видно, що Ом і Марк (головні актори) старалися й поцілунки в них супер, також лакорн намагався нас трохи просвітити в темі догляду за зубами, за що йому плюс ❤️
Чомусь 7 серія далі трьох хвилин не грузиться 😭
Добре написана, цікава історія, але, якщо ви вже дивилися сотню+ дорам, то, щось нове ви тут не знайдете: все ті ж сюжетні повороти, тропи, притаманні корейським романтичним драмам про довгожителя й людську дівчину. Дивлюсь, корейці потрохи скидають табу з теми сексу, й нам показують наявність його в житті героїв, ростуть)
Далі спойлери з моїми роздумами про Чу Чон Сук, нелогічність в 15 серії й про фінал:
Ви не підкажете де можна її почитати українською?
Ооо, це ж адаптація манґи «Загроза для хлопця No.1» (є ще аніме). Дуже цікаво подивитися лайв-адаптацію, ще й від королів Бл - тайців)
Манґу не зустрічала українською, але аніме адаптація є озвучена)
Дуже тригерна штука, особисто мені було тяжкувато, адже деякі теми прям по живому заділи. Тригери:
Історія більше про розплутування секретів ніж про стосунки. Була в постійній напрузі, ніби це трилер. Цікаво побудова розповіді.
Дуже цікавий задум. Три з ларца: маніпулятор, токсік і милунчик.
Корейська версія логічніша за тайську і не перевантажена другорядними персонажами.
Вважаю дуже непогана адаптація, не тупо злизали, а реально спробували адаптувати.
Тим не менш персонаж сонбе здався чи то плоским, чи то нерозкритим, чи то всього потроху.
Кім Джі О був схожий трохи на психа або маньяка. В тайській версії це виглядало мило, ніби своєрідне залицяння, а тут якось дивно вийшло.
Те, що тут відбувається - розбиває мені серденько. Вважайте Зон знущається 30 хвилин над Сайфою.
Також тут Наті й Зен різко стали парою, все інше не відомо.
6/10
Цей лакорн не дружить з логікою: тут купа сюжетних дір; купа другорядних пар, половину з яких я не згадаю; сюжетні лінії, які почалися, але так і не мали кінця.
З ними (другорядними парами) взагалі біда: в деяких є зав’язка, але немає кінця (Наті/Зен), в деяких є зав’язка, кінець, але де загубили середину, як ми прийшли до того до чого прийшли? (дуже образливо за Д’ю та Блу, їх же грають Макс і Нат, які є доволі популярними), багато взагалі не запам’яталися й навіщо вони були потрібні теж не зрозуміло (брешу, насправді розумію: щоб хронометраж збільшити).
Цей лакорн став жертвою ковіду, саме тому, напевно, тут така біда з сюжетом, дуже шкода, впевнена, як би не ковід, було б краще.
Якщо ви прийшли в пошуках милих закоханих хлопчиків і справжньої "від ненависті до кохання" (адже тут реально вони ненавидять одне одного, а не як зазвичай: один ненавидить, а інший таємно сохне), то на основні пари тут дуже приємно дивитися, взаємодія класна й мила, актори гарні та добре грають, а поцілунки супер.
П.С. Також на сайті є “Історія Сайфи і Зона” (2020), що розказує нам те, що не змогли зняти через ковід.
Ніби подивилась короткий переказ. Події рухаються швидко, в жодні події не заглиблюються, розкриття ситуацій немає, питань залишилось купа.
Ні про що. 4/10
Що не так з 6 серією!?
7 ще гірше.
Хто писав цей сюжет? Навіщо ви зробили головного героя настільки тупим?
Все було так прекрасно, такий класний сюжет, любовна лінія, персонажі, а потім сталася 8 серія…
Доволі мила історія, але деякі моменти зім’яті:
Мила історія кохання, й класна пісня вкінці.
До речі, в першій серії персонажі, в яких гг питає дорогу, це головні герої "Плече, щоб поплакати"
Такі класні емоційні гойдалки, що мені аж самій покататися захотілося 😁
Хочу зазначити, що прозопагнозія - це реально існуюча хвороба, але її опис не вірний, я також страждаю на цю хворобу, тож знаю, якщо цікаво, можете спитати чат GPT “Як бачать люди з прозопагнозією?”
Сюжет не закінчений, момент з матір’ю не розкритий, в цілому є відчуття, що надто мало часу (знаю про існування другого сезону, але відсутність одного з акторів - це вірна ознака того, що це щось погане)
Задум про моно та зонда - шикарний, мені аж захотілося почитати роман, але англійською я повного перекладу не знайшла. Схожий сюжет є в лакорні “Кожен я, кожен ти”
В цього проєкту було б так багато перспектив, як би його знімали зараз.
Історія дещо затягнута. Деякі діалоги довгі та беззмістовні. Сам задум і романтична лінія цікава, але головний герой без бекграунда: Він просто не хотів заводити друзів і немає жодного поясненню цьому (якийсь попередній поганий досвід, може часті переводи зі школи в школу, тут можна було придумати багато чого. Це адаптація гри-симулятора побачень і такі адаптації часто “хворіють” на нерозкритість головного героя/героїні).
Прекрасно показаний перехід від почуттів до однієї людини, до іншої, та те як відпускати почуття:
Дуже сильна хімія між акторами, вони дуже милі. Мені дуже рідко подобаються Корейські бл дорами, але цю дивилась з задоволенням і з Корейських вона в мене тепер на першому місці)
Дуже мила казка про айдолів. Обидва головні герої - зелені прапорці. Це той самий випадок, коли дві людини, які готові віддаватися заради інших, знайшли один одного.
Дуже цікаві думки про мрії. В кінематографії нам постійно показують героїв, що живуть заради мрій, або когось, хто шукає мрію і вкінці знаходить її. Мені сподобалась думка про те, що можна жити без грандіозних мрій, просто жити так як тобі хочеться зараз.
