Подивилася цю дораму вдруге, через 2 року. Тільки заради гри Лі Сухьока змогла і цього разу дійти до фінального епізоду.
Задумка класна. Акторський склад теж класний. Проте все почало йти на перекосяк після 8 серії, коли власне змінилася сценаристка. З 10 серії почали партачити і монтажери.
Новий сценарист персонажів до кінця не розкрив, зосередив свою увагу на абсолютно безглуздому, як на мене любовному трикутнику. Персонаж Джин Сейон мене взагалі почала жорстко бісити в останніх епізодах, зробили з неї недалеку жінку з явним комплексом матері Терези.
Для мене друга половина дорами трималася лише на грі деяких авторів, зокрема Сухьока. Щодо фіналу, то його можна трактувати по-різному, так як він відкритий. Я бачу це так: Чон Бом все таки помер, а оцей його образ - це просто спогад Са Бін. Він завжди житиме у її пам'яті. Також, хто б там, що не казав, любила вона його чисто як брата, інших почуттів я тут не бачу. Щодо прокурора Сухьока то в моєму розумінні у них із нею ще все попереду.