Бойові мистецтва
Піджанр розважальних бойовиків, в яких оповідь про головних героїв рясно переплітається демонстраціями бійок, рукопашних поєдинків, погонь, перестрілок із використанням каскадерських робіт, вибухів, польотів та ні.
Серед підвидів виділяють фільми про бойові мистецтва
Уся. Буквально “бойові герої” - пригодницький жанр китайського фентезі з використанням східних єдиноборств. Для нього характерні красиві, чесні, благородні герої-лицарі з надприродними фізичними вміннями. Сам термін “уся” - відносно свіже поняття, але жанр набагато старіший, має понад 2000 річну історію. Традиційні китайські оповідки про героїчні вчинки благородних вихідців з простого люду з вбивствами, політичними інтригами поширювались з часів династій Тан та Мін. Подальшим його розвитком стали детективні романи, де судді та магістрат розкривали кримінальні справи. Така художня література часто потрапляла під заборону, що стримувало ріст жанру. Розвиток фільмового уся такого, якого ми знаємо зараз, почався з 1960-70-их рр. у Гонконзі та Тайвані.
Кунгфу. Жанр народився в Гонконзі та, на противагу фантастичному уся, робив акцент на реалістичних боях. Розквіт жанру кунгфу збігся з піднесенням гонконзької економіки у 1970-их. Зокрема, фільми з Брюсом Лі такі як: “Великий бос”, “Шлях дракона” - започаткували тенденцію використання акторами справжніх бойових мистецтв. Після його смерті жанр занепав, але з новими підходами з використанням комедії та фарсу відродився у 1980-их, наприклад, у фільмах з Джекі Чаном.
Джідайґекі. Жанр японської історичної драми. Зображає життя селян, ремісників, самураїв зазвичай в період Едо (1603-1868 рр.). Має своєрідну постановку сюжету з драматичними діалогами, крилатими висловами, акторським гримом тощо. Підвидами цього жанру є самурайське кіно та фільми про ніндзя. Відомими представниками є “Сім самураїв” Акіри Куросави, “Харакірі” Місакі Кобаясі, “Мандрівний Кеншін” Кейші Отомо.
Серед підвидів виділяють фільми про бойові мистецтва
Уся. Буквально “бойові герої” - пригодницький жанр китайського фентезі з використанням східних єдиноборств. Для нього характерні красиві, чесні, благородні герої-лицарі з надприродними фізичними вміннями. Сам термін “уся” - відносно свіже поняття, але жанр набагато старіший, має понад 2000 річну історію. Традиційні китайські оповідки про героїчні вчинки благородних вихідців з простого люду з вбивствами, політичними інтригами поширювались з часів династій Тан та Мін. Подальшим його розвитком стали детективні романи, де судді та магістрат розкривали кримінальні справи. Така художня література часто потрапляла під заборону, що стримувало ріст жанру. Розвиток фільмового уся такого, якого ми знаємо зараз, почався з 1960-70-их рр. у Гонконзі та Тайвані.
Кунгфу. Жанр народився в Гонконзі та, на противагу фантастичному уся, робив акцент на реалістичних боях. Розквіт жанру кунгфу збігся з піднесенням гонконзької економіки у 1970-их. Зокрема, фільми з Брюсом Лі такі як: “Великий бос”, “Шлях дракона” - започаткували тенденцію використання акторами справжніх бойових мистецтв. Після його смерті жанр занепав, але з новими підходами з використанням комедії та фарсу відродився у 1980-их, наприклад, у фільмах з Джекі Чаном.
Джідайґекі. Жанр японської історичної драми. Зображає життя селян, ремісників, самураїв зазвичай в період Едо (1603-1868 рр.). Має своєрідну постановку сюжету з драматичними діалогами, крилатими висловами, акторським гримом тощо. Підвидами цього жанру є самурайське кіно та фільми про ніндзя. Відомими представниками є “Сім самураїв” Акіри Куросави, “Харакірі” Місакі Кобаясі, “Мандрівний Кеншін” Кейші Отомо.
