Народжені знову

Дякую що залишили гарний відгук, бо я вже ледь не передумала дивитися)))

Як добре, що я не прочитала коментарі до перегляду. Народ, спойлери! Не можна! Фу-фу-фу! 

Особисто мені дорама сподобалась. Хороша гра акторів, я прям відчувала емоції героїв. Весь час змінювала фаворита в цьому трикутнику😅 Так, як я не фанатію від цих акторів, то улюбленця так і не обрала, але класні обидвоє 😘 До гг в мене двояке відношення. Вона мила, симпатична, але дурна😅 Ще на початку: ледве йшла по вулиці, шукала телефон (знаю це відчуття, в мене також є проблемки з серцем) почула, що когось вбивають і пішла дивитися на маньяка🤣🤣Що вона планувала з ним робити? Чим хотіла допомогти жертві, якщо сама на ногах ледве стояла? Але то дрібниці, в загальному мені сподобалась і хімія між героями і сам сюжет. Тримали в напрузі до останнього. 

Дякую за переклад українською. Дорама цікава як детектив, але до кінця зробили любовний трикутник, ще й додали переродження душ. Так, вболівала за прокурора,  сюжет наче не закінчено. Дівчина зробила вибір на жалість та співчуття. Баланс, якщо чоловіча лінія цілеспрямована та холоднокровна, то жіноча - дуже співчутливо.

Подивилася цю дораму вдруге, через 2 року. Тільки заради гри Лі Сухьока змогла і цього разу дійти до фінального епізоду. 

Задумка класна. Акторський склад теж класний. Проте все почало йти на перекосяк після 8 серії, коли власне змінилася сценаристка. З 10 серії почали партачити і монтажери.

Новий сценарист персонажів до кінця не розкрив, зосередив свою увагу на абсолютно безглуздому, як на мене любовному трикутнику. Персонаж Джин Сейон мене взагалі почала жорстко бісити в останніх епізодах, зробили з неї недалеку жінку з явним комплексом матері Терези.

Для мене друга половина дорами трималася лише на грі деяких авторів, зокрема Сухьока. Щодо фіналу, то його можна трактувати по-різному, так як він відкритий. Я бачу це так: Чон Бом все таки помер, а оцей його образ - це просто спогад Са Бін. Він завжди житиме у її пам'яті. Також, хто б там, що не казав, любила вона його чисто як брата, інших почуттів я тут не бачу. Щодо прокурора Сухьока то в моєму розумінні у них із нею ще все попереду. 

Цей відгук пише абсолютно не об'єктивна прихильниця Лі Су Хьока, зважайте на це.

Якщо коротко: нарешті це закінчилося.
Тепер трішки деталей.
Як на мене, немає балансу між драмою та буденним сценами, з суттєвим перекосом в сторону першого. Ще й заміс зі спогадами минулого життя. Мені це що в Токкебі не зайшло, що тут. Піднімаються цікаві теми про спокуту і прощення. Але на фоні. У центрі — любовний трикутник. 
По персонажам.
Лі Су Хьок як завжди колода. Але це моя кохана, улюблена, найкраща колода. Як і всім акторам йому довелося грати двох персонажів, і я навіть їх розрізняла (один менш відморожений, ніж інший).
На Чан Кі Йонові трималася вся драма. Я була от стілечки 🤏 від того, щоб переключитися на нього, бо грає він класно.
Чін Се Йон грає дівчинку-квіточку з комплексом матері терези. Звісно всі її будуть любить, хоча не розумієш, за що.
Фінал мене повністю влаштовує, бо хімія між героями дійсно сприяла саме такому завершенню історії. З плюсів можна ще додати ости. Але тим не менш все одно дуже затягнуто, повільно, і більшість героїв відверто нудні.
За особистими відчуттями 6/10.