55:15 Ніколи не пізно (2021)

Ця історія дуже-дуже вигідно вирізнялася на фоні всіх моїх попередніх спроб поринути у світ тайських лакорнів (бо те, яким чином вони показують у стосунках романтику мене, за рідкісними винятками, або не зачіпає зовсім, або видається надто штучним і награним, або навіть не на жарт лякає – це, як виявилося, геть не моя чашка чаю). Тут теж були такі собі «гмм»-моменти, але сама ідея, показані проблеми та історії кожного з героїв переважно зачіпали і викликали зворушення, я вболівала майже за кожну і кожного на їхньому непростому шляху. Звісно, тут дещо неясно, чому все відбувається саме так (ну бо пояснити собі, чому у одного товариша перетворення сталося пізніше за інших, я так і не змогла), але непогано розкрита тема порозуміння різних поколінь (мені сподобалось, бо я приблизно посередині цього віку і можу зрозуміти обидві сторони), нових шансів і того, як їх використовують різні за характером люди. 

Що мені сподобалось особливо: 
* тема порозуміння між поколіннями: чому його важко досягти, як шукати точки дотику між людьми настільки різних досвідів;
* спроби розкрити суть творчої роботи і те, як підходи до неї змінилися з часом;
* тема важливості підтримки від людей, які вірять в тебе, незалежно від обставин (тут всім героям, які раптово через перетворення втратили ґрунт під ногами, неймовірно пощастило).

Окрім того, у стрічці явно намагалися підняти тему «кохання не знає віку», але ця тема тут мене часом зачіпала неприємно. Бо все-таки надто велика різниця у віці – це таки виглядає дуже дивно і часом тригерно (а враховуючи, що основним фігурантам по п’ятнадцять – і поготів). 

Оскільки відпочатку було незрозуміло, як відбулося перетворення, чому так сталося, чи вдасться повернутися назад, чи всі захочуть це зробити (і чи залежатиме це від бажання) та чи у всіх це вийде – мені було цікаво, тож інтрига трималася до самого кінця. І, звісно ж, я була свідома, що «щастя всім» тут не вийде за визначенням, проте якось неприємно було усвідомити, що саме ті люди, які у стосунках були найвідданіші, найвірніші і найтурботливіші, щастя в кінці не отримають. Бо якраз у них трапляються втрати, які неможливо відкотити назад. 
А в цілому – це достойна та гарно знята історія, а акторів змогли підібрати настільки схожих по типажу, що цілком можна повірити, що це могла б бути одна людина різного віку. )) (докладніше)

сюжет неймовірний і унікальний , мені сподобався !! (спойлери трошки?) така рада була за всіх них , шо вони дійсно переосмислили свої життя і все навколо ніби заграло зовсім новими кольорами ! це так кльово , шо вони змогли виправити всі свої помилки і зрештою звернути на правильний шлях !! 

проте всесвіт , як же сильно мене розчарувало те , що у Пхіпху та Кхао (забула ім'я персонажа, вибачте) не було щасливого фіналу !!! я ДУЖЕ засмутилась , бо останні серії дивилась вже майже лиш заради них , і так вболівала за нииих =(( дуже сумно 

загалом класнюча й легка дорама-лакорн !! мега сильно вдячна за переклад !