Поезія (2010)

Я прошу вибачення за мій грубий тон в попередньому коментарі (мені треба було написати його якось інакше, якось вже й невдобно, що так биконула).

Подивилася. Тепер розумію, чому цей фільм має так багато нагород. Важко зберігати байдужість, переглядаючи його. Це той тип тягучих фільмів-повсякденностей, які не хочеться перемотувати, бо він занурює глядача в тут і зараз. Пошуки поетичної краси навколо себе на фоні власної драми, яка насувається на тебе сніговою лавиною... Фільм знятий 15 років тому, але підняті теми, актуальні і на сьогодні (і не тільки для Кореї, але для неї особливо, виходячи з останніх новин). Оця група молодих активних чоловіків і згасаюча жінка, яка годиться їм в матері, розмови про «сходіть до матері Агнес, домовтеся як жінка з жінкою, бо навіщо ж хлопчикам псувати майбутнє»... Неодноразово виникало бажання кожному з них натовкти і обійняти нещасну жінку, яка просто хотіла здійснити свою мрію, а не розгрібати все те, що на неї звалилося. Кінець просто до сліз. Коли йдуть титри, ти все сидиш і думаєш, що ж ото ти зараз побачив, складаєш в голові пазл. І дуже сумно, хоч і дуже гарно.

Дякую, що поправили проблему зі звуком <3

І дякую за переклад, який дозволив насолодитися цим фільмом <3

Дякуємо, що зауважили. Проблему вже виправлено, даруйте за незручності. Приємного перегляду :)

Не витрачайте свій час на перегляд, тут нема доріжки з голосами — персонажі відкривають рот, а голосу нема, хоча фонові звуки є. Дуже незручно дивитися, мене вистачило на 15 хв.