Чонньон: Народження Зірки

Під час виступів, які влаштовують наші герої, справді відчуваєш себе частиною аудиторії в залі, яка спостерігає за виставою наживо. Це було дуже круто. 

Сам серіал за межами цих сцен злегка інколи нагадує сцену, але з огляду на саму тему серіалу й те як починається кожен епізод це цілком може бути навмисним ефектом, як данина поваги Гукгеку. 

До речі гурт Leenalchi, що виконував саундтрек до Пачінко також виконує пісню в даному серіалі. Гурт поєднує pansori (корейський жанр музичної розповіді у виконанні співачки та барабанщика), gugak (традиційна корейська музика (국악; 國樂; gugak; букв. національна музика), включає придворну музику, народну музику, поетичні пісні та релігійну музику, що використовується в шаманських та буддистських традиціях), та альтернатианий рок.

Спостерігаючи за цим дійством я просто кайфанув. Це унікальний твір, який дає вам можливість ознайомитись з корейською культурою театру, якщо точніше жіночим театром Yeoseong Gukgeuk (Гукгек), бо є ще Changgeuk (традиційна корейська опера в якій приймають участь чоловіки та жінки). 

Йосон Гукгек - це форма театру, яка прожила недовге, але популярне життя. Виникнувши після звільнення Кореї від Японії, він набув популярності у 1950-х роках. За часів модернізаційної ідеології Пак Чон Хі він був майже викорінений. Йосеонг Гукгек був виключений з офіційної історії, і про нього пам'ятають лише старші покоління.  

Дивитися цей серіал в будь-якому озвученні просто неприйнятно, принаймні ті сцени, де вони репетирують чи на сцені там будь-кому хто візьметься за озвучення треба робити субтитри і це стосується не лише співу, а й діалогів.  

Драма, по суті, є вшануванням пансорі та гукгек, але воно напрочуд доступна, тобто вам не потрібно знати чи любити пансорі та гукгек, розуміти всі тонкощі, щоб насододжуватися серіалом. Дозвольте шоу навчити вас, показати, ознайомити. 

Серіал не ідеальний з огляду на класичний сюжет злетів і падінь, але чи є це погано, чи потрібно вигадувати занадто хитросплетені повороти в серіалі, який зображає певну культурну діяльність простих людей в певному історичному проміжку?
Хай там як, але йому вдається бути цікавим і захоплюючим, незважаючи на дрібні недоліки, і в цілому він мені дуже сподобався. 

Кім Те Рі та Шін Є Ин проробили бездоганну роботу разом з іншими акторами тренуючись у пансорі та гукгек. Розвиток та зближення персонажів роблять цю виставу легкою для сприйняття, а навчання пансорі/гукгек йде як бонус. 

Це історія про аутсайдерів.
Головна героїня Чонньон та її подорож у гонитві за своїми мріями про пансорі та гукгек. Поряд з нею є й інші аутсайдери, від її подруги Джуран до суперниці Йон Со. 

Однак, це шоу все ще є вшануванням пансорі та гукгек, тож очікуйте, що досить багато екранного часу буде присвячено демонстрації цього і це круто. 

Можна стверджувати, що окрім наших героїв, аутсайдером у цьому сюжетному світі, де перспективи гукгека піддаються сумніву з появою нових засобів розваг, таких як телебачення та кіно, є і сам Гукгек. 

Якщо ви взагалі нічого не знаєте про пансорі чи гукгек це все одно має вам сподобатись, якшо ви хочете відкрити для себе щось нове. 

Що стосується Гукгек, то вражають різні інтерпретації одних і тих самих ролей різними персонажами. Це дає змогу зрозуміти, наскільки по-різному може бути переданий персонаж у руках різних акторів. Ці всі постановки і їхні правила по факту дають зрозуміти, що кіно працює по тому ж принципу, наприклад, те що другорядний персонаж не повинен перекривати основного, кожен має виконувати свою роль в загальній картині. 

Частина 2. 

Чо додала, що її вчитель Лім, власниця трупи, не тільки дозволяв їй імпровізувати, але й хвалив її, що додало їй впевненості і заохотило до подальшого розвитку акторської майстерності. 

За словами Чо, гукгек був неймовірно популярним у той період, навіть випередивши змішану гендерну оперу чхангек (традиційну корейську оперу). Це значною мірою було пов'язано з вищою якістю виконання, оскільки в ньому більше уваги приділялося акторській грі та візуальним елементам порівняно з чоловічим чхангвеком, в якому часто пріоритет віддавався вокальним навичкам. 

"Гукгек має глибоке коріння в традиційному музичному виконанні, зокрема в "пансорі" (традиційному корейському музичному оповіданні). Але він поєднує в собі елементи театру, музики, співу і танцю. Гукгек є квінтесенцією всього корейського театрального мистецтва", - сказала майстриня. 

Незважаючи на величезну популярність у 1950-х і 60-х роках, гукгек швидко занепав, оскільки актори перейшли до кіно і телебачення. У той час як пансорі було збережено після того, як його було визнано нематеріальним культурним надбанням, повністю жіночий гукгек залишився поза таким захистом, що призвело до розриву його родоводу.

У 2012 році вона також була визнана практиком нематеріальної культурної спадщини за "baltal" - форму корейського лялькового театру, визнану одним з об'єктів нематеріальної культурної спадщини країни. 

Ця унікальна техніка передбачає маніпулювання ляльками за допомогою ніг, а не рук. 

Чо, голова Товариства збереження Baltal і традиційного театру, присвятила 73 роки свого життя і власних коштів збереженню гукгеук. Називаючи це "надією свого життя", вона зіткнулася з численними викликами, в тому числі з шахрайством з боку інших. Незважаючи на ці невдачі, вона залишається рішуче налаштованою на те, щоб цей вид мистецтва був збережений для майбутніх поколінь. 

У 2022 році вона написала книгу "Забутий світ жіночого Gukgeuk", а незабаром вийде документальний фільм про її творчість. Студія жіночого Gukgeuk, заснована у 2020 році двома її ученицями, продовжує традиції цього виду мистецтва. На сьогоднішній день вони поставили 13 вистав. 

Дивлячись на Кім Те Рі, зірку серіалу "Чонньон", Чо була глибоко зворушена грою актриси. Відомо, що Кім вивчала гукгек, щоб краще зобразити свою роль у драмі. 

"В моїх очах люди, які добре грають, найкрасивіші. Кім була такою відданою. Вона повністю занурилася в свою роль. Я їй дуже вдячна. Вона бездоганно виконала складну роль без жодних вагань. Вона така, така, така красива, що мені дуже хочеться її міцно обійняти", - сказала вона.

Легенда  "Gukgeuk" нагадує про золотий вік корейського жіночого театру. 

90-річна віртуозка зберігає театральне мистецтво живим. 

Авторка статті для The Korea Times: Пак Джін Хай. 

Посилання на оригінал: https://www.koreatimes.co.kr/www/culture/2024/12/135_386464.html

Під час перегляду популярної телевізійної драми "Чонньон: Народження зірки", яка заснована на традиційній корейській жіночій театральній виставі, відомій як "гукгек", 90-річна майстриня Чо Йон Сук побачила себе у дзеркалі головної героїні шоу. 

Чо, майстриня гукгек у першому поколінні, яка консультувала і оригінальний вебтун, і драму, яскраво згадує, як, будучи дівчинкою-розбишакою з коротким волоссям, вона втекла з Вонсана, Північна Корея, під час Корейської війни і приєдналася до Жіночої компанії гукгек Лім Чун Инга, що стало початком її кар'єри в 1951 році. 

Як і героїня серіалу, першою роллю Чо була "Солдат 1". 

"Мені потрібно було вимовити лише два рядки: "Генерале, тікайте швидше! Ворог наступає!". Незважаючи на їхню стислість, я вирішила увірватися на сцену, задихаючись і поспішаючи, ніби рятуючи своє життя. Одягнена в імпровізовану броню з бляшаних бляшанок, я побігла за сцену", - згадувала вона під час інтерв'ю The Korea Times у своєму будинку і студії в північно-східному передмісті Сеула в четвер. 

"Тоді декорації були простими і саморобними - просто дерев'яні рами, обтягнуті грубою тканиною, пофарбовані під стіни і дерева. Тоді я ще не знала, що мій шалений біг по сцені і брязкіт обладунків потрясли всю декорацію, і я заслужила догану за порушення порядку". 

Майстриня гукгек залишається палкою прихильницею цього корейського виду мистецтва, вважаючи, що його справжня суть полягає в живих виступах і глибокому емоційному зв'язку, який вони створюють з глядачами. 

"Коли світло в будинку згасло і завіса піднялася, відкриваючи переповнений театр, наш виступ зачарував глядачів, викликаючи і радість, і смуток", - сказала вона. "Було чудово, що серед хаосу війни люди знаходили розраду і втіху в нашій історії". 

Її вміння зображати чоловічих персонажів, особливо комічного Бангджу, слугу-чоловіка в "Чхунхянчжон" - одній з найвідоміших корейських любовних історій та народних казок - стало легендарним. 

Вона пояснила, що кожного разу, виконуючи цю роль, вона навмисно грала її по-різному. Оскільки це був веселий персонаж з репліками, які не були критично важливими для сюжету, вона привносила в роль живу енергію, рухаючись пружними, пружинистими кроками та імпровізуючи щось нове або гумористичне кожного дня. 

"Коли я бачила, як люди сміються з моєї комедійної гри, це давало мені справжнє задоволення", - сказала вона. 

ЄЄЄ , маю великі очікування на цю дораму, акторки прекрасні! 
Дякую команді Чорний верес, все думала чи хтось візьмется за переклад і ось